Під час Голодомору 1932-33 років загинули мільйони українських селян, які становили основу української нації та носіями української ідентичності. Але процес винищення українців був ширшим: перед і після Голодомору нищилась українська інтелігенція, партійне керівництво радянської Україні, а також українське національне духовенство. Саме це дає підстави вважати Голодомор геноцидом українського народу, метою якого було знищення українців як нації.Микола Скрипник
В січні 1933 року за рішенням Компартії в університетах були скасовані курси з української історії та мови, що їх запровадив натхненник процесу українізації Микола Скрипник. В березні 1933-го, коли десятки тисяч людей мерли щодня від голоду, були заборонені дитячі підручники з української мови.
В 1933 році було звільнено всіх керівників обласних управлінь освіти, а також були масові звільнення професорів, а також вчителів – включно з сільськими, – а чотири тисячі з них було затавровано «класовими ворогами». З 29 керівників педагогічних інститутів 18 було звільнено, багатьох заарештовано.За словами професора Шаповала, найбільш потужний сигнал було дано в грудні 1932 року коли була прийнята спеціальна постанова ЦК ВКП (б) з ніби нейтральною назвою «Про хлібозаготівлю». «І в цій постанові, яка ніби стосувалася хлібозаготівлі, ми знаходимо спеціальний блок, присвячений українізації. Українізація була частиною політики коренізації, формально запровадженою комуністичної владою у 1923 році. І ось ми бачимо кінець. В тій постанові було написано, що треба припинити «петлюрівську українізацію», – каже Шаповал.
На час початку Голодомору тиражі українських книжок сягали кількох сот тисяч, масово видавались україномовні газети і журнали, створювались підручники українською мовою і нею послуговувалось вже багато вчених і в гуманітарній, і в технічній сфері. Були помітні успіхи в літературі і театральному мистецтві (пізніше репресовані Лесь Курбас і Микола Куліш).
«І от цей маховик, розкручений в бік українізації, починає крутитися у зворотній бік. Всі ці сфери підлягають чистці, підлягають ревізії. Уявіть собі, що навесні 1933 року – ніби немає інших проблем! – коли масово люди помирають, починають змінювати словникову систему і правопис і йде пошук «шкідників» у філологічній сфері. Навіть сфера перекладів потрапляє під контрреволюцію! – пояснює Шаповал, – Така-от картина тотального наступу, тотальної руйнації. Масштаб цього був дуже-дуже солідний, це було закроєно дуже широко і це робилося спеціально». Метою голоду було вирішити небезпечну українську проблему раз і назавжди
Микола Хвильовий
Микола Хвильовий, який вважався представником авангардизму в новій українській літературі, після арешту його друга Михайла Ялового не знайшов іншого вибору як застрелитись. Перед цим він проїхав сільською місцевістю, яка потерпала від голоду, і дійшов висновку, що голод був абсолютно штучним і метою його було «вирішити небезпечну українську проблему раз і назавжди».
Паралельно почались гоніння на професора історії Михайла Грушевського, одного з провідних діячів доби УНР. Йому заборонили перебувати в Україні і він помер за загадкових обставин в російському Кисловодську в 1934 році.
Комуністичний режим не лише вичавлював з України якомога більше хліба, але вичавлював українську ідентичність
Детальніше:
Нищення інтелігенції і духовенства в 1932-33 роках: чому Голодомор є геноцидом [Електронний ресурс] //Радіо Свобода Електронні дані. –– Режим доступу https://www.radiosvoboda.org/a/29613329.html , вільний (дата звернення 23. 11 .2018 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.