,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Вересень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів новин сайту
Вересень 2018 (42)
Серпень 2018 (28)
Липень 2018 (58)
Червень 2018 (75)
Травень 2018 (87)
Квітень 2018 (68)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


Поети Донбасу - про Т.Г. Шевченка

Пропонуємо вам прочитати тексти віршів донбаських поетів, які присвятили свої твори генію Тараса Григоровича Шевченка.
Сподіваємось, ви отримаєте справжню насолоду від поетичних рядків наших талановитих земляків-донбасівців!
З повагою, провідний бібліограф-краєзнавець ЦМПБ ім. М.Горького Олена Дудченко

В семье трудового Донбасса

В семью трудового Донбасса
Ты песней вошел, как заря.
Здесь чтут и читают Тараса –
Народной души Кобзаря.

От Кадиевки до Краматорска –
В счастливом донецком краю,
В колхозе и в клубе шахтерском
Бессмертные песни поют.

Твой голос века не затмили
И дум твоих гордый полет.
В стихах титанической силы
Великий Шевченко живет.

1949
Цього вірша ви прочитаєте у книзі:

84.4Укр6  Б53
Беспощадный П.
Избранное: Стихи, песни, поэмы: Текст/П.Беспощадный. – К.: Дніпро, 1965. – 483 с. С. 175
ЧЗ – 1

А ці рядки ви зможете прочитати у кн.:

84.4Рос6 К55 Кобзарева зоря: Збірник. Поезії рад. поетів про Т.Г. Шевченка: [Текст]/Упоряд. та вступ. слово П.І. Осадчука. – К.: Рад. письменник, 1984. – 262с., 1 іл.
Місцезнаходження: ВА — 1, ЮА — 1

Сосюра В.
ЯКБИ ТИ  ГЛЯНУВ  НА ВКРАЇНУ МИЛУ!..
Якби ти глянув на Вкраїну милу,
Що їй ти все життя своє віддав,
Кобзарю наш, з високої могили,
де поховать себе заповідав.

Як засіяв би він перед тобою,
той світлий сад, що посадили ми.
Ти б не пізнав землі батьків святої,
землі, колись политої слізьми.

Підвівсь народ в своїх величних силах,
в новій сім'ї він творить щастя дні.
І на майданах міст золотокрилих,
і в селах — скрізь звучать твої пісні.

На землю, кров'ю ворога политу,
свободи сонце дивиться з висот,
І пам'ятники з бронзи і граніту
тобі поставив вдячний твій народ.

Уже Дніпра не стогнуть вільні хвилі,
їм море Чорне синій шле привіт.
Твоє ім'я твої нащадки смілі
несуть з собою у Комуни світ.

Живеш навік ти в пам'яті людській,
твої пісні — новітніх днів окраса.
І дівчина на призьбі золотій
читає вірші дідуся Тараса.

Твої пісні нас кликали в бою
до перемог, вели нас за собою.
Ми огненну поезію твою
взяли собі в житті за світлу зброю.

Твій край у сяйві доменних заграв
до верховин іде на повну силу.
О, як би зір твій щасно засіяв,
якби ти глянув на Вкраїну милу!..



*****
Уже достигли полуниці,
росу вечірню трави п'ють,
і в ароматі медуниці
хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,
його пісні, його любов!
Його це місяць над садами
у сяйві тихому зійшов.

І все здається, я клянуся,
крізь сяйво місячне бліде
до мене рідний, добровусий
Тарас І'ригорович іде...


ПОЕТОВІ
Кріпацький син, ти все віддав народу.
О, скільки мук за нього виніс ти!
Але не впав і в лютий час негоди
ти твердо йшов до дальньої мети.
Огнем твій спів у кожне серце лине
і розцвіта веселкою кругом.
Ти так любив замучену Вкраїну,
що в дні твої стогнала під яромом.

Ти ждав її, сподіваної волі,
а тьми кругом густішали вали,
твої брати, голодні, босі й голі,
свій крик і гнів в пісні твої влили.

Ти вмер, співець, але пісні не вмерли - 
вони прийшли до жданої мети.
Змели панів огнем гарматні жерла,
усіх, кого так ненавидів ти.

Шумлять сади сподіваної волі.
О, як розцвів могутній рідний край!
Співаєм ми пісні твої на полі,
збираючи щасливий урожай.

Співаєм їм ми у цехах високих,
на літаках у світлій вишині.
Ти будеш жить незлічні, довгі роки
в непереможній рідній стороні.

Промчать віки, і вежі яснокрилі
нові міста зведуть у синь висот,
та на твою заквітчану могилу
все буде йти, як і тепер, народ.

С. 194 – 196


Обсудить на форуме