«Я так ніжно їх любив…»

      

     Літературознавці  завжди багато уваги приділяють вивченню особистого життя митців. І роблять це не просто від людської цікавості. Тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у них це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки соціальних, політичних і життєвих ідеалів.

     Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал, суголосний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності, особистої і суспільної. Кохання Шевченка і його любовна лірика допоможе глибше розкрити  нам сутність Поета.

      «Я так ніжно їх любив…» - таку назву мало засідання бібліотечного клубу «Золотий вік», який функціонує у Будинку-інтернаті для людей похилого віку та інвалідів. Куратори клубу - провідний бібліотекар бібліотеки-філіалу № 2 сімейного читання Грамма А.В. та провідний бібліотекар відділу обслуговування ЦМПБ ім. М. Горького Тютюнік С.О. Восьмикласники ЗОШ № 9 Тюрев Микита, Обідна Наталія, Дятленко Дарина, Іванова Юлія, Кануннікова Тетяна, Кущенко Катерина, Фіщенко Єлизавета та Панченко Владислава в цікавій театралізованій формі розповіли про жінок, що в різні роки життя поета були його музами і надихали його на творчість. 

     Не зустрів свою долю наш Тарас. Були в його житті дружба, було кохання, а тієї єдиної, яка б розділила з ним радість і горе – не було.

    Помер він самотнім. Нічого не значили після його смерті ні каяття Ликери Полусмакової, ні спогади Катрусі Піунової. Помер в холодному Петербурзі. В останню путь на Чернечу гору його проводжали тисячі людей. Попереду процесії йшли молоді дівчата – наречені у вінках і кидали квіти.

    Шевченко навіки залишився вірним єдиній нареченій– Україні.

Провідний бібліотекар бібліотеки-філіалу № 2 сімейного читання Грамма А.В.