ім. М. Горького

Закладка -інформина

За сьогодні сіра мишка

з’їла вже четверту книжку,

а така ж мала –

майже як була.

Докоряє миша-мама:

– Не читала ти їх, мабуть,

а без цього ти

не будеш рости.

Це, дитинко, знають всі,

миші й навіть люди:

не читаєш, а їси –

користі не буде.

        Ми дуже раді сьогодні розказати Вам про відомого сучасного дитячого письменника Івана  Андрусяка. Книжки віршів Івана Андрусяка не ризикують загубитися в багатому й різноманітному світі сучасної української поезії та прози  для дітей. 

        Узявши до рук книги цього автора, неможливо покласти їх назад на полицю бібліотеки. Відчуваєш, що ці книжки треба терміново нести додому й читати власному малюкові, бо в них не вірші-одноденки, яких нині видається дуже багато, а тексти, що стануть улюбленими і залишаться з дитиною надовго. відчуваєш, що ці книжки треба терміново нести додому й читати власному малюкові, бо в них не вірші-одноденки, яких нині видається дуже багато, а тексти, що стануть улюбленими і залишаться з дитиною надовго.

           Іван Михайлович Андрусяк (народився 28 грудня 1968, с. Вербовець  Косівського району Івано-Франківської області) — поет, дитячий письменник, прозаїк, літературний критик, перекладач.

          Увійшов у літературу на початку 1990-х як учасник літературного угруповання «Нова дегенерація», до якого також входили Степан Процюк та Іван Ципердюк. Критика вважає його одним із чільних поетів покоління «дев'ятдесятників». Прихильник герметичного поетичногодискурсу, творча еволюція — від неомодерністських, декадентських мотивів ранньої творчості до символічно-асоціативного письма, витриманого в рамцях неомодерного світовідчуття, але класичної поетичної форми. Виробив власну впізнавану поетичну манеру, базовану на метафоризмі («Андрусяк пише метафорою, якої нема» — Т. Девдюк, «Критика»), яку критика називала «плаваючою семантикою» (А. Дністровий, «Книжник-review»). Проза Івана Андрусяка характеризується як «густа» символічна метафорика з активним використанням діалектів. Тематично автор досліджує психологію людини в символічно-межових ситуаціях на матеріаліГуцульщини 1940-50-х років. У 2000-х рр. активно виступав як літературний критик (часописи «Книжник-review», «Книжковий огляд»,«Кур'єр Кривбасу», «Кальміюс», «Березіль», «Сучасність» та ін.), аналізуючи здебільше поезію й обстоюючи моральні принципи в літературі та розмежування «високого письменства» й «попси». 2007 року повістю «Стефа і її Чакалка» входить у дитячу літературу, яка, нарівні з поезією, за кілька років стає провідною у творчості письменника.

        Лауреат першої премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (1995), літературних премій «Благовіст» (1996), ім. Бориса Нечерди (2002), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007), першої премії конкурсу творів для дітей «Золотий Лелека» (2008), міжнародної премії «Corona Carpatica» (2010). Повість Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі ворони 2013» (White   Ravens 2013). Член Національної спілки письменників України і АУП. У листопаді 2011 р. став членом українського центру ПЕН-клубу. З 2007 по квітень 2014 рр. працював літературним редактором видавництва Грані-Т. З травня 2014 р. - головний редактор видавництва Фонтан казок. Мешкає в містечку Березань на Київщині

Радимо прочитати: 

   Часниковий сік — збірка віршів українського письменника Івана Андрусяка, опублікована в 2004 році видавництвом «Факт» (Київ). Художнє оформлення виконала Уляна Мельникова. Книжка вийшла в продюсованійТарасом Федюком серії Асоціації українських письменників «Зона Овідія».

     Назву збірки витлумачено в анотації: «Поет Іван Андрусяк у своїй новій книжці «Часниковий сік» відчитує «час теперішній крізь овид часу вічного», додаючи «бодай дещицю здорового часникового духу» в постмодерну стихію смоґу й міазмів. Позначене аванґардовим художнім мисленням, його письмо базується на класичних традиціях української поетики».Збірку склали два розділи: "Часниковий сік" - вірші 2001-2004 років; та "Овид" - вибрані вірші з попередніх збірок автора.

   Стефа і її Чакалка – повість-казка українського письменника Івана Андрусяка, опублікована в 2007 році видавництвом Грані-Т» (Київ) у видавничій серії «Сучасна дитяча проза». Книжку проілюстрував художник Ярослав Коломійчук.

   «Стефа і її Чакалка» належить до найпопулярніших і найулюбленіших читачами творів сучасної української літератури для дітей. У повісті автор використовує фольклорний образ Ча?калки - казкової істоти, якою на Слобожанщині й Полтавщині в давнину батьки лякали своїх неслухняних дітей: мовляв, та прийде вночі, забере таку дитину в мішок і понесе в темний ліс. Саме так і стається з героями повісті, які втрапляють у казкову «школу чакалок і бабаїв», де їм дозволено робити все, що заманеться. Письменник описує ці сцени з гумором, проте головну увагу концентрує на дитячій психології, наголошуючи на тому, що добро й любов перемагають неодмінно, й завдяки їм дитина може навіть «перевиховати» казкове страшидло.

   У 2011 році вийшло друге видання повісті, для якого автор наново відредаґував текст і додав новий «Розділ одинадцятий з половиною, бонусний, у якому ми дізнаємося про те, як не спалити школу»; а видавництво підготувало нову обкладинку.

   У 2010 році у видавництві «Грані-Т» вийшла пригодницька повість-казка Івана Андрусяка «Кабан дикий – хвіст великий…», у якій читач знову зустрічається з героями повісті «Стефа і її Чакалка». В інтерв’ю автор наголошував, що цей твір написаний на прохання маленьких читачів, яким сподобалися Стефа і Чакалка і які хотіли знати, що з цими героями станеться далі.

   У 2012 році за мотивами повісті «Стефа і її Чакалка» Іван Андрусяк написав п’єсу «Як подружитися з Чакалкою».

Повість Івана Андрусяка "Стефа і її Чакалка" рекомендована Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України для позакласного читання учнів 5 класу.

Закладку – інформину підготувала провідний бібліограф Шпакова н.