Прі підведенні підсумків учні зробили висновки, що Полковник Євген Коновалець був справжнім патріотом України, тому що пройшов багато битв, полонений табір, пережив жорстокі допити и багато знущань. И все це не зломило ані дух Євгена, ані фізичні сили. И лише підстава, організована КГБ, за наказом самого Сталіна, змусила Коновальця замовчати назавжди. Все життя Коновалець захоплювався лише боротьбою за Україну. Особа Євгена Коновальця не є предметом великої зацікавленості сучасного українського суспільства. Його стиль роботи був без самореклами, але спрямований на практичний і довготривалий ефект, теж відіграє немалу роль в тому, що Коновалець залишається в тіні інших історичних осіб. Але в колі тих сучасників, які боролись за самостійність України, Євген Коновалець мав великий, нічим не похитнутий авторитет. Вони бачили, що Полковник за життя встиг зробити речі, непосильні для них.
Він загинув, і не зміг побачити, яку легенду історії витворила ініційована ним ОУН. Він не був безпосередньо причетний ані до Карпатської України, ані до Акта 30 червня, ані до УГВР, ані до Норильського повстання, врешті, й до 24 серпня. Але розпад Союзу РСР відбувся за планом, накресленим його вихованцями ще в 1940-му році. Коновалець дав їм головне: місію життя, варту того, щоб жити і боротись. Навчив самостійно давати відповідь викликам історії. Запліднив вірою у неминучість перемоги визвольного руху. Ця віра Коновальця і його послідовників зламала хід історії, незважаючи на кров і репресії, і привела Україну до Незалежності. Можна певно сказати, що цей результат був для Коновальця важливіший, ніж визнання нашими сучасниками його ролі в історії України.