Однією з правових форм діяльності органів юстиції у забезпеченні реалізації державної правової політики та невід’ємним засобом захисту прав і свобод людини є здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Державна реєстрація нормативно-правових актів є одним з найвагоміших засобів забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян та юридичних осіб, усунення порушень законодавства, підвищення дієвості нормативно-правових актів.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Основними законодавчими актами з питань державної реєстрації нормативно-правових актів є Указ Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади – Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим та територіальних органів центральних органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим - Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх структурних підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади - головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

У разі внесення змін, доповнень або визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства, відповідно до якого прийнято нормативно-правовий акт, орган, що видав цей нормативно-правовий акт, зобов'язаний у місячний термін внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність.

Зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, а також рішення про втрату нормативно-правовим актом чинності, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством.

Нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію протягом п’яти робочих днів після його прийняття.

Державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації.

Суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.

Слід зазначити, що органи юстиції наділені функцією контролю за додержанням суб’єктами нормотворення вимог законодавства з питань державної реєстрації нормативно-правових актів. 

Ця функція реалізується шляхом проведення планових та позапланових перевірок правовий механізм проведення яких встановлено наказом Міністерства юстиції України  від 19 січня 2012 року № 93/5 «Про затвердження Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів». 

Якщо за результатами перевірки було виявлено порушення суб’єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, уповноважена посадова особа органу юстиції розглядає надані матеріали і вирішує питання щодо:

складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів щодо керівника суб’єкта нормотворення;

надання рекомендацій та внесення пропозицій суб'єкту нормотворення стосовно припинення порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а в разі якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

унесення пропозицій суб'єкту нормотворення про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

заслуховування стану цієї роботи суб'єкта нормотворення на засіданні колегії органу юстиції.