22 червня 1941 року почалася найжорстокіша, найкривавіша війна – на нашу країну підступно напала фашистська Германія. І застогнала, заплакала земля під кованим німецьким сапогом. З ворогом билися скрізь: на фронті, у тилу, на окупованій території, де завжди знаходились справжні патріоти, які не жаліли сил і навіть свого життя, щоб чинити опір завойовникам. Це - підпільники і партизани.
До Дня партизанської слави зібрався клуб «Золотий вік» на своє чергове засідання. Куратор клубу провідний бібліотекар Грамма А.В. познайомила присутніх з історією написання книги Валентини Миколаївни Полякової «Подполье». Далі з її розповіді присутні дізналися про підпільний та партизанський рух у місті Костянтинівка і Костянтинівському районі. Уважно, затамувавши подих слухали всі про діяльність патріотів з підпільних груп Ладника Івана Григорійовича, Жлобинської Любові Іванівни, яка до війны була відомим у місті педагогом, Алєксєєва Павла Сергійовича, офіцера, що вийшов з оточення, лікаря-травматолога Шулешової Марії Васильовни, вчительки Левандовської Наталії Сергійовни. Героїчними ділами відзначилися члени молодіжної організації , командиром якої був сімнадцятилітній Анатолій Стемплієвський. Дві дівчини з цієї групи працювали в управі, постачаючи підпільникам аусвайси та інші документи.
До Дня партизанської слави зібрався клуб «Золотий вік» на своє чергове засідання. Куратор клубу провідний бібліотекар Грамма А.В. познайомила присутніх з історією написання книги Валентини Миколаївни Полякової «Подполье». Далі з її розповіді присутні дізналися про підпільний та партизанський рух у місті Костянтинівка і Костянтинівському районі. Уважно, затамувавши подих слухали всі про діяльність патріотів з підпільних груп Ладника Івана Григорійовича, Жлобинської Любові Іванівни, яка до війны була відомим у місті педагогом, Алєксєєва Павла Сергійовича, офіцера, що вийшов з оточення, лікаря-травматолога Шулешової Марії Васильовни, вчительки Левандовської Наталії Сергійовни. Героїчними ділами відзначилися члени молодіжної організації , командиром якої був сімнадцятилітній Анатолій Стемплієвський. Дві дівчини з цієї групи працювали в управі, постачаючи підпільникам аусвайси та інші документи.
Імена героїв не повинні упасти в забуття. Нам не можна забути жодного з тих, чия повсякденна тяжка воєнна праця наближала перемогу над ворогом, хто повертав мир пораненій землі . Не можна забути ні мертвих, ні живих.
Бібліотекар бібліотеки-філіалу №2 сімейного читання Грамма А.В.
