КЗК «ЦСПБ»
Костянтинівська центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
Референдум за Незалежність . Як це було…
Історична довідка (з нагоді 25-ї річниці Всеукраїнського референдуму 01.12.1991р.)
«Саме референдум – це справді історичний день утворення незалежної держави волею всього українського народу.»
Леонід Кравчук, перший Президент України
11 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла постанову 1660-12 «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України». У першому пункті постанови було сказано:
«Відповідно до рішення Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року про проведення всеукраїнського референдуму включити до бюлетеня для таємного голосування текст Акта проголошення незалежності України, а також таке формулювання питання і варіанти відповіді на нього:
"Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
"Так, підтверджую" або "Ні, не підтверджую".»
Також цей документ містив пункт, що призначав на 1 грудня вибори першого Президента новоствореної Української держави.
Всеукраїнський референдум відбувся, як і було заплановано, у перший день зими 1991 року. Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 тисячі 093 дільниці для голосування. 37 мільйонів 885 тисяч 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати (слід зазначити, що на той момент населення України складало приблизно 52 мільйони осіб – 51 мільйон 707 тисяч за результатами загальносоюзного перепису 1989 року, плюс приріст за два неповних роки). 31 мільйон 943 тисячі 820 осіб, або 84,32% тих, хто мав право голосу, прийшли на виборчі дільниці або отримали бюлетені для голосування за місцем проживання.
Фактично взяли участь у референдумі 31 мільйон 891 тисяча 742 українці або 84,18% тих громадян, хто мав право голосувати. Із них 28 мільйонів 804 тисячі 71 особа, або 90,32%, на питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли ствердно.
Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх без винятку 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка та 2 міста зі спеціальним статусом.
У Донецькій області всього проголосувало 2 мільйони 957 тисяч 372 особи, або 76,73% тих мешканців нашого регіону, які отримали право голосу. Із них підтримало незалежність Української держави 2 мільйони 481 тисяча 157 осіб, тобто 83,9%. Проти висловилося 372 тисячі 157 осіб, або 12,58%. 3,52% бюлетенів було визнано недійсними. Як бачимо, переважна більшість населення України однозначно підтримала проголошення незалежності республіки, продемонструвавши єдність у своєму прагненні свободи.
Референдум 1 грудня 1991 року підтвердив Акт проголошення незалежності України, який 24 серпня 1991 року був проголошений Верховною Радою УРСР. Це було остаточне затвердження державного суверенітету, (рішення Верховної Ради могла скасувати Верховна Рада іншого скликання, а рішення референдуму відмінити не міг ніхто). Результати референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як повноправному суб’єкту міждержавних відносин. До 1 грудня 1991 року незалежну Україну де-юре не визнала жодна держава. А протягом лише грудня місяця того ж року наша країна була визнана понад 40 державами світу.
Всеукраїнський референдум відмінив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР. Його підсумки створили правову основу для перетворення задекларованої державної незалежності на фактичну. I референдум 1991 року, і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні і зовнішні, культурні і політичні, економічні і фінансові, дипломатичні і військові питання. Багатовікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення.
Наша новостворена держава почала будувати відносини з іншими країнами на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв'язків. В усіх 27 регіонах країни виборці підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991-го. Найменше - в Криму, але все одно це було більше половини голосів - 54,2%. Найбільше - на Тернопільщині (98,7%). В середньому по Україні за незалежність проголосували 90,3% від тих, хто прийшли на дільниці. Це 28,8 мільйонів людей. Насправді саме 1 грудня 1991 року Україна стала по-справжньому суверенною. Тепер незалежність була волею мільйонів, а не тільки 346 депутатів. Є думки, що саме 1 грудня, а не 24 серпня має бути Днем Незалежності. Тільки після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня - Канада і Польща, 3-го – Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, – Латвія і Литва. 5-го – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі. Захід, який з усіх сил намагався зберегти СРСР, згодився з неминучим, коли побачив мільйонне волевиявлення. Президент США Джордж Буш (старший) 30 листопада виправдовувався в телефонній розмові з Горбачовим: "США будуть вимушені визнати Україну, позаяк є всі ознаки, що завтра переважна більшість проголосує на підтримку незалежності".
СРСР №2. Як Україну намагалися втягнути у новий Союз
5 грудня Верховна Рада проголосила в "Посланні до парламентів і народів усіх країн": "Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим". Українці створили Радянський Союз, маючи в ньому блокуючий пакет - українці ж його і ліквідували.
8 грудня лідери України, Росії і Білорусі ("ключових" республік, які у 1922 році створили СРСР) підписали угоду про те, що Союз "як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування".
Що характерно, жодна радянська республіка (за винятком хіба що балтійських) після українського референдуму не провела свій власний референдум щодо незалежності. Всім і так було зрозуміло, що без України Союз неможливий. Кожен українець із 28,8 млн, які вибрали у бюлетені "ТАК, підтримую", легалізував смерть СРСР. А 25 грудня перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Грізний і величний Радянський Союз закінчив свій земний шлях.
Радимо звернути до таких джерел:
1. Годованець В.Ф. Конституційне право Украйни: Конспект лекцій [Текст]/В.Ф.Голованець. – К.: МАУП, 2000.-216 с.
2. Загальна теорія держави і права: Навч. Посібник [Текст]. / А.М. Колодій, В.В Копєйчиков, С.Л. Лисенков, – за ред. В.В. Копєйчикова. – Стер. Вид.-К,: Юрінком Інтер, 2001.-320 с.
3. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», 3.08.1991 р.
№1286-XII[Текст]. //Відомості Верховної Ради 1991, №33 – ст. 443.
4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР[Текст]. //Відомості Верховної Ради 1997, №24 – ст. 170.
5. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» 30.06.2004 року №1932-IV[Текст]. // Відомості Верховної Ради 2004, №36 – ст. 448.
6. Конституція України, від 28.06.1996 року[Текст]. Відомості Верховної Ради 1996, №30 – ст. 141.
7. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. Друге вид., доповнене[Текст]./В.В.Кравченко – К.: Атіка, 2002.-480 с.
8. Основи правознавства України: Навчальний посібник [Текст]. / Ківалов С.С., Музиченко П.П., Крестовська Н.Н., Крижановський А.Ф. – Х.: «Одісей», 2004. – 384 с.
9. ПогорілкоВ.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник[Текст]. / За заг. ред. Погорілко В.Ф.-/В.Ф.Погорілко К.: Наукова думка; Прецедент, 2006.-339 с.
10. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: Навч. посібник. [Текст] .-/В.Ф.Погорілко. – К.: Вид-во «Ліра-К», 2006 р.-366 с.
11. Правознавство: Навчальний посібник[Текст]. / за заг. редакцією П.Д. Пилипенка,
3-тє вид., стереотипне – Львів «Новий світ-2000», 2006. -516 с.
10 Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: Навч. посібник[Текст] .-/В.Ф.Погорілко ..- К.: Вид-во « Ліра-К», 2006р.-ст. 169
11 О.Ф.Фрицький Конституційне право України[Текст]\О.Ф.Фрицький .: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- ст.224
12 Основи правознавства[Текст].:За ред. І.Б.Усенка -2 ге вид.- К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003.- ст.201
1 3 Основи правознавства України: Навчальний посібник [Текст]. / Ківалов С.С., Музиченко П.П., Крестовська Н.Н.,Крижановський А.Ф.- Х.: "Одісей”, 2004.- СТ.166
Історичну довідка підготувала провідний бібліограф ЦМПБ Шпакова Н,