Олексій Іванович Тихий - український правозахисник, публіцист, педагог, філософ, політв’язень радянського режиму, мовознавець,один із співзасновників української Гельсінської групи і наш земляк. Його можна вважати символом украïнського Донбасу. О.Тихого ув’язнили за лист, а за статтю проти русифікації дали 10 років концтаборів. Інтернаціоналіст за переконанням, поборник української мови, вчитель із Донеччини, який навчався у Москві, і був переконаний, що без мови зупиняється прогрес і вмирає культура. Для нього освіта і критичне мислення були ключовими у протистоянні проти систематичного беззаконня репресивної бюрократії Радянського Союзу.
«Я – українець. Не лише індивід, наділений певною подобою, умінням ходити на двох кінцівках, даром членороздільної мови, даром творити та споживати матеріальні блага. Я громадянин СРСР, але передусім я – громадянин світу не як безбатченко-космополіт, а як українець», – писав Олекса Тихий у «Думках про рідний донецький край» у 1972 році.
27 січня 2017р. ми відзначаємо 90 років з дня народження Олекси Тихого, і чергове засідання літературного об’єднання «Дзеркало» було присвячене саме видатному нашому земляку. В ході зустрічі місцеві поети ознайомилися з життям та громадською діяльністю Олекси Івановича, його правозахисною діяльністю, цікавими фактами біографії, а також мали змогу прослухати уривки з його знаменитої статті «Думки про рідний донецький край».
Олекса Тихий - людина глибокої внутрішньої культури, він сам збудував себе, виховав, загартував, закував у залізні лати воїна, постійно себе вдосконалював і цілком підпорядкував себе справі визволення України. Цілком. І свідомо поклав за неї світлу свою голову.
Провідний бібліотекар Костянтинівської ЦМПБ Тютюнік С.О.
