Багато з нас захоплені Йосипом Бродським ще до знайомства з його поезією. Адже він, за правилами житейської логіки, приречений на успіх: лауреат Нобелівської премії, яка була присуджена йому за «всеосяжну творчість, насичену чистотою думки і яскравістю поезії», людина з світовою славою, поет складної долі... Й. Бродський стверджував, що вірші пишуть самі себе: «Крім того я думаю, що не людина пише вірш, а кожен попередній вірш пише наступний».
Життя Бродського багате драматичними подіями, несподіваними поворотами, болісними пошуками свого місця. Печально відомі зустрічі Хрущова з інтелігенцією... Проза і поезія виявилися справою політичною. Влада вирішила очистити суспільство від тих, хто " родился в России с душой и талантом ” Отож Йосипа Бродського за поетичний талант тричі заарештовували, двічі саджали до психіатричної лікарні, засилали до Сибіру і зрештою зовсім "вишвирнули” з Радянського Союзу.
Він переніс три інфаркти, дві операції на серце і помер на 56 році життя. Останні роки жив у Штатах, писав англійською і російською мовами, читав лекції у кращих коледжах та університетах. Всього 5 щасливих років прожив сімейним життям, тільки два з половинною роки тішився донькою. Останнім притулком поета , як того хотів він сам, стала Венеція. Це був 1996 рік.
Саме знайомство з життєвим та творчим шляхом Йосипа Бродського стало темою чергового засідання літературного об’єднання «Дзеркало». Надія Львівна Штанько, місцевий поет, член літературного об’єднання, розкрила особистість поета крізь призму його спогадів, визначила особливості лірики Бродського, її тематику та філософський зміст, продекламувала вірші поета.
Поезія Бродського — зовсім не сума неотрадиціоналістських і постмодерністських художніх прийомів. Це справді висока поезія, сповнена і філософською напруженістю, і тонким ліризмом, і високою громадянською позицією, і моральними питаннями, і роздумами про місце поета у сучасному світі, і ствердженням високої місії поетичного слова.
Провідний бібліотекар Костянтинівської ЦМПБ Тютюнік С.О.
