Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства стало цивілізаційним вибором. Адже нівелювалися родоплемінні культурно-релігійні особливості та впроваджувався єдиний для держави «моральний кодекс» – християнське віровчення.

Християнство сприяло піднесенню освіти, мистецтва, літератури, науки, архітектури. Нова релігія дала поштовх розвитку кириличної писемності, були створені перші школи, зокрема при Десятинній церкві, де навчалися 300 дітей. З поширенням християнства Візантійська література почала потрапляти до Русі. Церкви та монастирі стали осередками культури, де велося літописання, створювалися бібліотеки, закладалися іконописні школи. На Русь прибули грецькі священики, вони сприяли поширенню грамотності, знань про всесвіт та минулі цивілізації. Держава почала процвітати.

Запровадження християнства як монорелігії сприяло престижу Київської Русі – зовнішньополітичні відносини із сусідніми християнськими державами (Польщею, Угорщиною, Чехією та Візантією) відбувалися на рівних, держава здобула розвиток і піднесення, долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору