Колись він жив на околиці, а тепер велично стоїть в центрі Донецька - в костюмі епохи Відродження, стрункий і вічно молодий.

          Його називали донецьким соловейком, а ще - шахтарським герцогом. У світі ж ім'я йому було - Анатолій Солов'яненко.

25 вересня в Анатолія Солов'яненка - великого оперного співака і нашого земляка - ювілей. І бібліотека, звичайно ж, не могла пройти повз цієї знаменної події.

Ноутбук, проектор, екран, а на екрані електронна презентація про Анатолія Солов'яненка - ці інструменти були обрані, щоб розповісти про ювіляра. Аудиторія, якій призначалася захід, - слухачі курсів комп'ютерної грамотності «З комп'ютером - на ти». Місце проведення - читальний зал, а організатори та ведучі - працівники читального залу та пункту вільного доступу до Інтернету. Зберігаючи інтригу, почали з питань: кого називають шахтарським герцогом, чиє ім'я носить Донецький оперний театр. 

              Соловяненко дуже любив Італію, але найбільше всього в світі свою рідну землю. З чого починається Батьківщина? Відповідей може бути безліч, адже у кожного своє неповторне життя і доля. А ось як на це сакраментальне питання відповів співак: «Батьківщина – це все. І моє мистецтво, і моя сім’я, це – моє життя».

              Злі язики стверджували: що б Солов'яненко не співав, у нього завжди виходила красива українська пісня. Неправда! Він бездоганно виконував і російські романси, і італійські пісні. Але все-таки якийсь резон у цих словах є: українські народні пісні він співав з особливою теплотою і душевністю.

До свого 67-річчя він не дожив два місяці… Сердечний приступ… Лише після смерті медики виявлять на його серці сім рубців, сім ран від інфарктів. Бо співав душею. Може саме тому до сьогоднішніх днів так близька всім нам його неперевершена творчість?