Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! 25 листопада в нашій державі буде відзначатися День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.

     Пам’яті тих, хто загинув  від  голодомору 1932 – 1933 років  було присвячене чергове  засідання літературного об’єднання «Дзеркало».  Впродовж зустрічі ми ознайомилися з трагічними сторінками нашої історії. За допомогою матеріалів  і документів, які розкривають історичну правду про Голодомор, місцеві поети мали змогу отримати інформацію про величезний масштаб  злочину, спланованого і втіленого сталінським режимом геноциду українського народу, що забрав мільйони життів. Майже кожна українська родина має свою власну пам’ять про голодомор: у когось від голоду померли бабуся чи дідусь, або хтось з родичів; хтось за переказами батьків, свідків трагедії, знає як це все відбувалось і як жили в той час люди; а хтось випробування голодом пережив і спогади про це не зможе ніколи знищити час. Члени літературного об’єднання «Дзеркало»  теж ділилися своїми спогадами і міркуваннями, і всі дійшли висновку, що ніколи в житті не повинно повторитися такій величезній трагедії. 

     Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

                   

                Провідний бібліотекар Костянтинівської  ЦМПБ  Тютюнік С.О.