,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Листопад 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 
Архів новин сайту
Листопад 2018 (31)
Жовтень 2018 (77)
Вересень 2018 (51)
Серпень 2018 (28)
Липень 2018 (58)
Червень 2018 (75)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


"Неугомонный" у боротьбі за Україну

 

КЗК «ЦСПБ»
Центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
 
"Неугомонный" у боротьбі за Україну
Історична закладка


Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі"
В’ячеслав Чорновіл

    У радянських тюрмах та таборах Чорновіл провів близько 10 років. Засуджений 4 рази. В один із років витримав 83 допити і ніколи не свідчив супроти друзів.  Його так боялася влада, що під Олімпіаду-1980 ініціювала кримінальну справу, звинувативши у замаху на зґвалтування.    Саме Чорновіл ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Він отримав прізвисько в КДБ - "Неугомонный".    Чорновіл дожив до омріяної Незалежності, але не дожив до того часу, як Незалежна Україна вшанувала і нагородила його прокурора...
Протест у кінотеатрі "Україна"
    У житті В’ячеслава Чорновола була одна подія, яка фактично вирішила його подальшу долю — 4 вересня 1965 року В’ячеслав Чорновіл виступив разом із Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" з протестом проти арештів української інтелігенції.  Цю демонстрацію розглядають як першу акцію відкритого протистояння тоталітарній владі, хоча ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам'ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині.    Після виступу його звільняють з роботи, не дають навчатися в аспірантурі, куди він вступив за конкурсом, на нього всіляко тиснуть КДБшні інформатори. А Чорновіл… пише листи до керівництва комсомолу, викриваючи несправедливість і тих самих стукачів КДБ.
Перше випробування характеру за други своя
   Матеріалів відносно першої кримінальної справи небагато. У 1996 році матеріали цієї справи повернуті з архіву самому Чорноволу.  Але окремі документи та цікаві  факти можна знайти у матеріалах "другої справи 1967 року" (вирок від 15 листопада 1967 року).В’ячеслав Чорновіл відмовився свідчити у справі проти своїх друзів, чудово розуміючи, що цим самим наражає себе на велику небезпеку. Кримінальна справа відносно братів Горинів, Мирослави Зваричевської і Михайла Осадчого була однією з багатьох справ, які активно відпрацьовувалися в той період у Львівській області за статтею про антирадянську агітацію і пропаганду (ст. 62 КК УРСР).   КДБ чітко дав йому псевдонім — "Неугомонний". Саме таке враження складається, коли знайомишся з матеріалами його справ, з протоколами допитів, з листами, скаргами, які він писав під час ув’язнення і будучи на свободі.
Друга справа: як Чорновіл тролив систему
    Чорновіл, відбувши покарання виправними роботами, не припинив правозахисної діяльності. Журналіст мав зухвалість перенаправити листа політичного в’язня Валентина Мороза із Мордовських таборів до депутатів Верховної Ради УРСР. Також Чорновіл видає збірку на захист арештованих українських інтелігентів "Лихо з розуму (Портрети двадцяти "злочинців")". У збірці містилися біографії і зразки творів, за які й було людей засуджено, тобто фактично Чорновіл передруковував заборонену з точки зору радянської каральної системи літературу, яку він і направив до державних органів. Чорновіл писав голові КДБ і прокурору УРСР про зловживання слідчими і перекручування ними процесуальних норм. Багатьом може бути цікаво звідки така назва твору – "Лихо з розуму", це питання зацікавило і слідчого, Чорновіл відповів: "Ідея такого заголовку виникла у зв’язку з допитом мене особисто та інших обвинувачених і свідків під час попереднього слідства у 1965-1966 роках. Мені особисто капітан Львіського КДБ Клименко заявив, що я дуже розумний і що мені цей розум трохи збавлять. Від Світличного Івана я чув, що йому відразу після арешту заявили, що в нього засмічений мозок і йому його прочистять." 5 травня 1967 року заступник прокурора Львівської області Е.Стариков викликав Чорновола та попередив його про кримінальну відповідальність за ст. 187-1 КК УРСР.
     Пізніше Чорновіл на допиті скаже, що про те, що не можна було надсилати збірку в офіційні інстанції він якраз і дізнався від Старикова: "Від Старікова я вперше дізнався про цю нову статтю, яка не друкувалась і за якою, як зараз виявляється людину можна притягнути до відповідальності за написання заяви в офіційні інстанції." Листи в офіційні органи не залишилися непоміченими. 20 липня 1967 року прокурор УРСР Федір Глух своїм листом дає чітку вказівку прокурору Львівської області порушити кримінальну справу проти Чорновола. "Предлагаю немедленно возбудить уголовное дело и привлечь Черновола к уголовной ответственности по ст. 187-1 УК УССР".
"Лихо з розуму": від журналіста - до юриста
   Після порушення справи 3 серпня 1967 року був проведений обшук, в помешканні Чорновола по вулиці Спокійній, 13 у місті Львів під час якого в тому числі вилучили примірник – "Друкований текст "Лихо з розуму" (портрети двадцяти злочинців) на 227 аркушах" - так вказано в протоколі обшуку, та текст під назвою "Репортаж із заповідника імені Берія", автором якого був політичний в’язень Валентин Мороз, фактично за розповсюдження цих двох публікацій і засудили в цій справі В’ячеслава Чорновола.
Четвертий вирок під Олімпіаду-1980
   У квітні 1980 року Чорновіл знову заарештований вже на засланні в Якутії за сфабрикованими звинуваченнями в замаху на зґвалтування (фактично — за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі та як тоді казали "до Олімпіади"). Був засуджений на п'ять років позбавлення волі. Витримав 120-денне голодування протесту. В останньому слові на суді В’ячеслав Чорновіл звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі в змові. Матеріали  цієї справі ми не знайшли в архівах СБУ. Cподіваємося, що ці матеріали зберігаються десь у Якутії, і свого часу, коли на Красній площі у Москві пиво буде коштувати 10 грн, ми з колегами зможемо дослідити і цю справу. 
"...Наближалася Олімпіада-80, і частина ігор мала бути в Києві. Під цей "олімпійський" укіс потрапили Дмитро Мазур, Петро та Василь Січки, Ярослав Лесів, Василь Стус, Василь Стрільців. Хто мав звільнятися, того "розкручували" в неволі, не даючи й передихнути, Ольга Гейко ступила на волі всього два кроки – з воріт зони до воронка. Миколу Горбаля заарештували наново в останній день терміну. В'ячеславові Чорноволу сфабрикували "справу" на засланні в Якутії, а мені – в колонії в Коростені…".  1983 року Чорновіл звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. В 1985-му повернувся в Україну. Відновив активну політичну діяльність. Від моменту створення Народного руху (вересень 1989 року) - його активний член, з 1992-го - співголова. У березні 1990-го обраний депутатом Львівської обласної ради, з квітня 1990-го до квітня 1992-го - голова облради. У березні 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України І скликання від Шевченківського виборчого округу №264 (Львівська область). У 1994 році обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання від Подільського виборчого округу № 357 (Тернопільська область). 29 березня 1998 року обраний депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання від Народного Руху України (№ 1 у виборчому списку). 25 березня 1999 року В'ячеслав Максимович Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.

Остання справа: чому загинув Чорновіл
   25 березня 1999 року Вячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в "КамАЗ" з причепом, який розвертався посеред шосе.
    В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги. Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме. Перший свідок трагедії — один з лідерів Руху, майбутній кандидат у Президенти Геннадій Удовенко чомусь теж не зміг надати чіткої картини побаченого ним — лише наголошував на нещасному випадку.

Пізніше внаслідок серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів "КамАЗу". Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито вмер від серцевого нападу. Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання. Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша пітвердив, що Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета.

Приклад боротьби та життєвої позиції Чорновола є прикладом та настановою для інших як слід боротись за Україну та за свої права.
Детальніше: 
В’ячеслав Чорновіл. "Неугомонный" у боротьбі за Україну/ Підготували адвокати Роман Титикало, керуючий АБ "Титикало та партнери" та  Ілля Костін і Олексій Бежевець, партнери ЮФ "Правовий альянс". [Електронний ресурс]  //Історична правда   – Електронні дані. –– Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2017/08/24/150177/   , вільний  (дата звернення 27. 01 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.








Обсудить на форуме