Від сивої давнини до сьогодні чільне місце в українському побуті займає рушник. З ним народжуються, одружуються і йдуть із життя. З хлібом сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей, без нього не обходиться жодна урочиста подія в родинному чи громадському житті.
Незабутній І.М. Гончар якось сказав, що Україна має стільки рушників, що ними можна оперезати всю земну кулю.
Український рушник можна порівняти хіба що з народною піснею, вишиванкою і писанкою, разом з ними він є невмирущим символом України. Наш рушник є і оберегом і молитвою, і засобом спілкування з предками.
Саме українському рушнику було присвячене чергове засідання літературного об’єднання «Дзеркало». Літературно – мистецька година «О мій рушник, вклонюсь тобі низенько» була покликана показати красу і багатство українського національного оберегу – рушника. Впродовж зустрічі ми ознайомилися з історією українського рушника, з використанням рушників у побуті й обрядах, особливостями вишивання рушників в різних регіонах України та символікою малюнка, прослухали красиву легенду про вишитий рушник, а також здійснили віртуальну подорож до музеїв українського рушника - в Переяслав – Хмельницькому під Києвом та в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького.
Час йде, змінюються смаки і погляди на життя. Змінюється стиль одягу і прикраси. Але все-таки багатовікові традиції залишаються, вони з’єдную нас з нашими предками. Традиції — це історія нашої країни, історія кожного з нас. Давайте берегти цей скарб і передавати наступному поколінню.
Провідний бібліотекар Костянтинівської ЦМПБ Тютюнік С.О.
