18 травня у Костянтинівській ЦМПБ завдяки підтримці організації «ПРОСВІТА» (Микола Сєров) відбулась зустріч представників влади, громади міста, вчителів історії загальноосвітніх закладів, представників громадських об’єднань з Сергієм Станіславовичем Коваленко, українським науковцем, видавцем та громадсько-політичним діячем, кандидатом технічних наук, автором книг з історії України Про себе автор розповів, що навчався у школі № 4 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області. По закінченні у 1980 році з відзнакою механіко-машинобудівного факультету Київського політехнічного інституту (КПІ), залишився на кафедрі обробки металів тиском для проведення подальшої науково-дослідної роботи як інженер і молодший науковий співробітник. У 1987 році Сергій Коваленко закінчив аспірантуру КПІ та успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. По тому обіймав посади молодшого наукового, наукового та старшого наукового співробітника, а від 1992 року - доцента. У 1999 році залишив викладацьку діяльність у КПІ, і зайнявся зерноторгівлею на Полтавщині. По поверненню до Києва у 2004 році працював на посадах головного інженера мережі багатозальних кінотеатрів «Мультиплекс», а також декана факультету Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП) та завідувача редакції українознавчої літератури Видавництва МАУП і за сумісництвом (2006-2007 рр.) - старшим науковим співробітником відділу геополітики і геостратегії Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України. У 2007 році разом з дружиною Наталією Третьяковою започаткував спеціалізоване видавництво історичної літератури «Стікс».
Сергій Коваленко є автором низки історико-публіцистичних творів, в яких викладено результати його досліджень на тему українських національних революцій 1648-1676 та 1917-1921 років. Але головною темою зустрічі у бібліотеці стала презентація книги «Похід Запорожців на Донбас та Крим. Рік 1918». До присутніх автор звернувся зі словами: «16 травня 1648 року українські запорозько-кримські війська, очолювані Гетьманом Богданом Хмельницьким і князем Тугаєм, добили річпосполитське військо, очолюване Степаном Потоцьким, під Жовтими Водами. Сам Степанець наклав у цій битві головою. Його батькові, Миколі Потоцькому, великому гетьману коронному, Господь відійняв розум. І він придумав на Запорожців і Кримців, стихією яких була війна, виправити своє дитинча, що не мало ані військового досвіду, ані розуму. Можливо це дорадили йому агенти Хмельницького в річпосполитському війську, як і саму ідею розділити це військо на дві частини і відправити на Хмельницького меншу з них. Мовляв, цих холопів можна й канчуками розігнати. А частинами, як відомо, ворога громити легше. Як би там не було, а перемога під Жовтими Водами засвідчила світові військовий геній Богдана. Дай Боже нашим ворогам і надалі недооцінювати нас. Тим легше їх буде громити, якщо на війну з нами вони вирушатимуть на розслабоні. Сильні прикидаються слабкими, щоб перемогти з меншими втратами, а слабкі вдають могутність у надії приховати свою слабкість. Героям слава!». Саме по дорозі на Донбас заради презентації нової книги "Похід Запорожців на Донбас: рік 1918" він повністю проїхав шляхом руху військ Армії УНР від Києва до Слов'янська. Через місця боїв у Яготині, Гребінці, Лубнах, Ромодані, Яреськах, Полтаві, Карлівці, Лозовіої, Барвенкова. Протягом активного обговорення теми стало зрозуміло, що цей твір і справді потрібен Донбасу, щоб разом руйнувати міф про непричетність Донбасу до української історії взагалі й до Української Народної Республіки зокрема.
