У якості передмови зазначу, що чинне законодавство передбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

   Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

   Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Варто нагадати, що довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

   Щодо посвідчення довіреності без участі нотаріуса наведемо приклад. Так, довіреності на одержання заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, інших платежів, поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) можуть бути посвідчені посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, житлово-експлуатаційною організацією або за місцем його проживання.

  Чинним законодавством передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, довіреності можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Посвідчені зазначеними посадовими особами довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених.

   Водночас законодавство містить застереження щодо виду довіреностей, які можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Зокрема зазначеними посадовими особами посвідчуються довіреності за винятком довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.  Посвідчення таких довіреностей має відбуватись нотаріально.

  Варто зазначити, що багато з наших земляків перебувають за кордоном і тому не в змозі вирішити самостійно свої справи, які виникли у них на Україні. Тому часто трапляються випадки, коли за вчиненням нотаріальної дії звертаються представники за довіреностями, посвідченими не в Україні.

  Принципово відрізняється робота з довіреностями, посвідченими консульськими установами України. З одного боку ситуація виглядає простішою, адже їх посвідчення відбувається за правилами, встановленими законодавством України, вони не потребують консульської легалізації чи проставлення апостилю, викладаються українською мовою.

  Зворотнім боком медалі є те, що такі довіреності підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей за заявою довірителя.

  Заява про реєстрацію зазначених довіреностей надається Реєстратору Єдиного реєстру довіреностей безпосередньо довірителем. У разі неможливості подання заяви на реєстрацію довіреності безпосередньо довірителем, підпис довірителя на такій заяві повинен бути засвідчений підписом та печаткою особи, яка посвідчила довіреність.

  Отже, коли за вчиненням нотаріальної дії звертається представник з довіреністю, посвідченою консульською установою України, нотаріус перевіряє дійсність такої довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей (коли довіреність вже зареєстрована в Реєстрі). Якщо ж довіреність не внесена у цей Реєстр, нотаріус спочатку її реєструє на підставі відповідної заяви довірителя, справжність підпису на якій засвідчено консульською установою. Після реєстрації нотаріус формує витяг про перевірку дійсності довіреності і тільки після цього може вчиняти нотаріальну дію.