Юзівка. Заснування
З початку заснування Донецьку пройшло 150 років. З цієї нагоди фонд Державного архіву Донецькоі області на базі ЦМПБ( центральної міської публічної бібліотеки) провдить виставку, присвячену засновнику міста та початковому етапу розвитку Юзівки. Виставка скадається із світлин, на яких зображено Джона Юза, його родину, життя та побут населення Юзівки, забудову та розвиток міста. Це все дуже цікаво, тому що фотокартки дають нам можливість побачити історію майже своїми очима, проникнути у атмосферу індустріалізації середини XIX сторіччя.
Історія Юзівки розпочинається з підписання договору між князем Павлом Лівеном та Джоном Юзом про передачу земельних наділів:
«Я, князь Ливен, продал Джону Юзу в моих имениях Александровки и Алексеевки, находящихся в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии, 500 десятин земли…»
Юз був валлійцем за походженням, британським підданим та відомим промисловцем, тому можна сказати, що з моменту заснування Донецьк був саме промисловим містом. У XIXст. заснувалось багато промислових поселень, володарями яких були іноземці.
Зокрема, найпопулярнішими забудовниками були німці, бельгійці, французи. Вони також зводили заводи, фабрики, мануфактури. Навіть у нашому місті засновниками більшості заводів були бельгійці. Зокрема популярність мав Скляний завод, заснований бельгійцями у м.Костянтинівка. Детальнішу інформацію ви можете дізнатися у місцевому краєзнавчому музеї, де представлені експонати, фотоколажі та документи епохи заснування заводу.
Ціллю британця було заснування металургійного заводу. Сам Юз був відомим підприємцем на батьківщині і займався саме металургійним виробництвом. На одному з його підприємств навіть винайшли особливий сплав для бронювання кораблів, що привернуло увагу російских генералів. В останні роки перебування у Британії Дж. Юзу не щастило. Його компанії переживали важку кризу через відсутність великих замовлень від Її величності, тому через деякий час валлійцю довелося визнати частку підприємств збанкротілими. На щастя, Юз вже мав знайомства з деякими впливовими росіянами, які запропонували виробляти броню для свого флоту, а також інші великі замовлення. Таким чином Юз прибув спочатку до Санкт-Петербургу, а потім(після підписання необхідних документів та обговорення домовленостей) перебрався до Бахмутського уз’їзду. Саме там він орендував землю та розпочав будівництво металургійного заводу.
У 1869р. нове поселення, засноване Дж. Юзом, налічувало 164 людини, більшість з яких були британцями, які приїхали будувати промисловий центр. Цю роботу у самій Британії вважали прибутковою та престижною, тому навіть всередині країни була висока конкуренція за місто на будуванні. Згодом кількість робітників збільшилась до двох тисяч, а металургійний завод почав свою успішну працю.
Юз працював над розвитком заводу майже до самої смерті у 1889р. Він не забував про побут британців, які приїхали працювати на заводі, розвивав інфраструктуру. Разом із заводом розвивалося і місто, приходили нові працівники, будувалися нові будинки. Нащадки Юза продовжили справу батька , але вже за межами Юзівки, деякі перебралися до столиці Російської Імперії, деякі до Британії.