25 березня проводять День читання Толкіна. Свято організоване Толкіенскім суспільством з 2003 року. Ці березневі заходи у третьої декаді місяця мають щорічний характер.
Джон Роналд Руел Толкін (3 січня, 1892 — 2 вересня, 1973) — англійський письменник, поет, філолог і професор, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».
Толкін обіймав посади професора англосаксонської мови Роулінсона і Босуорта в Пемброк-коледжі Оксфордського університету (1925—1945), англійської мови та літератури Мертона в Мертон-коледжі Оксфордського університету (1945—1959). Разом з близьким другом Клайвом Льюїсом входив до неформальної літературознавчої дискусійної групи «Інклінги». 28 березня 1972 року одержав звання командора Ордена Британської імперії від королеви Єлизавети II.
Після смерті Толкіна його син Крістофер випустив кілька творів, заснованих на великій кількості записів і невиданих рукописів батька, в тому числі «Сильмариліон». Ця книга разом з «Гобітом» і «Володарем перснів» становить зібрання казок, віршів, вигаданих історій, штучних мов і літературних есе про вигаданий світ під назвою Арда і його частини Середзем'я. У 1951—1955 роках для позначення цих творів Толкін використовував слово «легендаріум» (англ. legendarium).
Багато авторів писали твори в жанрі фентезі і до Толкіна, однак через велику популярність та сильну належність до жанру багато хто вважає Толкіна «батьком» сучасної фентезі-літератури, яку називають, головним чином, «високим фентезі». У 2008 році британська газета The Times поставила його на шосте місце в списку «50 найбільших британських письменників з 1945 року». У 2009 році американський журнал Forbes назвав його п'ятим серед померлих знаменитостей з найбільшим прибутком.
Перші літературні (власне, поетичні) спроби Толкіна датуються початком 1910-их рр. під час його «членства» у «Чайному клубі…», учасники якого всіляко заохочували прояви індивідуальної творчості. За словами біографа Г. Карпентера, непрямий вплив на майбутнього письменника могли справити викладачі англійської літератури у Школі ім. Короля Едуарда Джордж Бруертон (англ. George Brewerton) та Р. В. Рейнольдз (англ. R. W. Reynolds), які намагалися прищепити своїм учням любов до поезії. Опосередковано на рішення Толкіна зайнятися віршуванням також уплинула постановка п'єси Джеймса Баррі «Пітер Пен», яку він побачив у квітні 1910 р., а також творчість католицького поета-містика Френсіса Томпсона (англ. Francis Thompson).