Дмитро Григорович Білоуснародився 24 квітня 1920 р. у селі Курмани Недригайлівського району на Сумщині в селянській родині. Навчався на робітфаці в Харківському університеті, звідки добровольцем пішов на фронти Великої Вітчизняної війни. Був тяжко поранений. По видужанню працював у Москві на радіостанції "Радянська Україна", "Партизанка", в республіканському радіокомітеті. Згодом закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1945 р.) та аспірантуру при кафедрі української літератури (1948 р.).

Дмитро Білоус був членом Спілки письменників України (1947 р.). Працював відповідальним секретарем журналу "Дніпро", у видавництві "Молодь". Керував поетичною студією при Кабінеті молодого автора, яку закінчили багато згодом гарних українських поетів. Протягом 1958 р. - 1959 р. працював у Болгарії, яку полюбив навіки. З 1968 р. завідує кабінетом молодого автора при Спілці письменників України, веде радіопрограму "Диво калинове".

Друкуватися розпочав 1935 р., писав гуморески до радіожурналу "Сатиричний залп", друкувався в журналі "Перець". Є автором збірок гумору та сатири, книжок для дітей, спогадів про видатних людей. Твори Дмитра Білоуса перекладені білоруською, болгарською, литовською, латиською, російською, узбецькою та іншими мовами...

Займався перекладами, зокрема, перекладав з білоруської, болгарської, литовської, російської мов.

За участь в естетичному вихованні дітей та молоді,багаторічну роботу в журі Всеукраїнського фестивалю мистецтв "Майбутнє України-діти", нагороджений медаллю "За доброчинність" Міжнародного доброчинного фонду "Українська хата".

   Нагороди поета:

·Почесний академік Академії педагогічних наук України;

·Орден Вітчизняної війни I ступеня;

·Орден Дружби народів;

·Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР;

·Орден Кирила і Мефодія I ступеня (болгарська нагорода);

·Орден "Мадарський вершник" I ступеня (болгарська нагорода);

·Золота медаль (болгарська нагорода);

·Літературна премія ім. М. Рильського (лауреат);

·Літературна премія ім. Л. Українки (лауреат);

·Літературна премія ім. О. Олеся (лауреат);

·Державна премія УРСР ім. Т.Г. Шевченка (лауреат).

Помер 13 жовтня 2004 р. Похований на Байковому кладовищі Києва.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.

Т. Шевченко

Земля свшанна, тополина,

той неповторний рідний край,

що з ним зв’язала пуповина, —

дитячих літ ясних розмай.

На цій землі нас охрестили,

у купелі хрестом святим

животворящим захистили,

щоб не влягали духам злим.

Свята земля, ти вічно з нами,

ти рідна дочкам і синам,

де вперше промовляєм: "Мамо!”,

де вперше сонце світить нам.

Тут все на світі неповторне,

тут стільки ласки і тепла,

ласкавим літеплом пригорне

кого — Дніпро, кого — Сула.

Віками вітер безупинно

горами хвилю підійма…

О земле рідна, Україно!

У світі іншої — нема.