Шановні користувачі!
Із нагоди 75-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» започаткував цікавий флешмоб «Правнуки перемоги – про покоління переможців». Усі охочі можуть розповісти про своїх дідусів і бабусь чи прадідусів та прабабусь, які брали участь у Другій світовій війні.
Такі історії про подвиги учасників війни є практично в кожній родині. Вони передаються з покоління в покоління. «Подвиг належить народу, в ім’я якого він звершений» – ці слова викарбовано над входом в музей «Битва за Київ у 1943 році». Саме вони відображають патріотичні почуття і безмежну нашу вдячність дідам та прадідам, які 75 років тому відстояли свободу України. Ці слова актуальні й сьогодні, коли наша держава відстоює свою цілісність та незалежність на Сході України.
Костянтинівська центральна міська публічна бібліотека приєднується до цієї акції та запрошує Вас приєнатися і підтримати .
Приєднатися до флешмобу «Правнуки перемоги – про покоління переможців». [Електронний ресурс] //Національний музей -заповідник «Битва за Київ у1943 році» Електронні дані. –– Режим доступу: http://battle-kyiv.org.ua/ru/ , вільний (дата звернення 23. 04.- .2020 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.
Коли фашисти зайняли Михайлове рідне село Друга Педашка на Харківщині, він , як і багато підлітків того часу, хотів тільки одного - бути корисним в боротьбі з окупантами. Наші солдати, відступаючи, навчили хлопчаків різати кабелі зв'язку.
І ось в лютому 1942 року і Міша, і його друзі застосували свої знання на практиці і вирізали чотирьохжильний кабель під Красноградом. Чимало довелося повозитися ворогам, поки вони відновили зв'язок.
Восени 1943 року село звільнили наші солдати, і хлопчина умовив командира стрілецької частини зарахувати його бійцем. І разом з солдатами степового фронту боєць Михайло Приходько попрямував до міста П'ятихатки.
Там молодому солдату видали обмундирування, кулемет і поставили бойове завдання з форсування Дніпра. Це був перший бій хлопчини, де він проявив себе рішучим і сміливим солдатом. І вперше побачив смерть бойових друзів. Але тут кадровики перевірили його документи і додивився, що йому тільки 16 років, і направили Мишка назад до Красноградського військкомату. Так що боєць Приходько продовжив службу тільки в листопаді 1944 року. Сімнадцятирічного солдата направили в навчальний полк на півроку. А день Перемоги хлопець зустрів в ешелоні, який віз поповнення для п'ятої армії, яка базувалася під Комсомольському-на-Амурі на Далекому Сході. Став там Михайло бійцем 97-го окремого протитанкового дивізіону.
Не забуває старий солдат перший наступ на Китайської кордоні біля озера Ханко, де бешкетували японські самураї. Багато однополчан залишилося там назавжди. А далі він звільняв корейські міста Набха, Сейсін і інші. У початку 1946 року був поранений і після тривалого лікування в госпіталі спрямований в училище зв'язку міста Хабаровська. І потім ще два роки служив майстром зв'язку в авіаційному полку. Демобілізувався в 1951 році, приїхав в рідне село, а там знайомі порадили йому поїхати на Донбас. Так і потрапив Михайло на Костянтинівський скляний завод, де пропрацював багато років спочатку мастильником, потім черговим слюсарем і зв'язківцем.
Детальніше:
