"Читаймо, бо ми того варті."
Сергій Гридін
Тимофію – шістнадцять, він живе з мамою. Тато давно залишив родину, бо знайшов «справжнє» кохання, і хоч юнакові часом дуже його бракує, він намагається встигати все – вчитися, працювати, допомагати мамі. У нього є найближчий шкільний друг Вовчик, однокласниця Натка, яка таємно симпатизує йому, старша приятелька з роботи Маринка, що через війну змушена була залишити рідне місто і перебратися у столицю. І все нічого, і можна якось жити. Але одного разу Тимко зустрічає рудокосу дівчину, яку подумки називає Лисичкою. Зустрічає – і одразу ж губить. Утім, волею провидіння, знову віднаходить. Закохується. До нестями. До вислизання землі з-під ніг. І виявляється, що п’ятнадцятирічна Юля відповідає йому взаємністю. Звісно, Тимоха знав дівчат і до Юлі. І то дуже близько. Але «з Юлькою було по-іншому. Він жив нею, він дихав нею. Вона була ніби несподівано знайденою частинкою його самого» (с. 51). Закохавшись, він починає замислюватися над природою любові, над тим, що вона є і як довго триває. Поряд немає батька, тож він розпитує маму. Найбільше його цікавить питання: якщо у його батьків була любов, то куди так швидко поділася? І мамина відповідь: «Хтозна», – його аніскільки не влаштовує. «У мене так не буде! – впевнено промовив Тимоха. – Якщо своє знайду, то до кінця»
Може видатися, що автор надміру романтизує героя: скажіть, будь ласка, закохатися в шістнадцять і на все життя! Але ж буває всього: і в житті, і в літературі. Згадаймо, приміром, культову свого часу повість Галини Щербакової «Вам і не снилося». Реалії змінилися, але історія – незмінно актуальна, бо її осердя – людські почуття й хитросплетіння доль.
І ось, коли здається, що цілий світ існує лише для них двох, один необачний крок – і все опиняється під загрозою – стосунки, почуття і… нове життя.
Треба визнати, що тема складна і контроверсійна. І не кожен письменник візьметься за неї. А проте вагітність у 15-16 (а то й раніше!) трапляється нині частіше, ніж хотілося б, – то ж і розголосу потребує не лише у форматі популярних шоу, як-то «Вагітна у 16». Можна було б до хрипоти сперечатися щодо того, що (бесіди, роз’яснення, приклади) і кому (батьки, вчителі, друзі) варто було б зробити, аби підлітки не опинилися в такій ситуації. Але, як і в житті, то буває трохи не на часі. Автор працює з темою, в основі якої доконаний факт – «це» вже сталося. Попри те, що і Тимоха, і Юля знають про контрацепцію. Звідси – завдання показати можливі причини і варіанти наслідків.
У Тимохи є, як мінімум, два приклади з життя. Перший – його батьки: мама завагітніла дуже рано, вони одружилися, але й розлучилися дуже швидко. Другий – історія Маринки: вона завагітніла і зробила аборт. Який варіант вибере Тимко? Читайте самі. Додам тільки, що повість динамічна, читається легко, в діалогах – баланс між мовленням живим і літературним (без надмірностей), герої зображені правдоподібно й реалістично. Хіба що, хотілося б, аби образ Юлі був прописаний більш розгорнено.
Добра підліткова література спрямована зовсім не на те, аби повчати «майже дорослих». Ніхто не любить повчань. І не дослухається. Повість Сергія Гридіна теж не повчає – письменник пропонує модель можливої поведінки для підлітків, які потрапили в складну ситуацію.