«Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти», - говорить народна мудрість. Вибір друзів може розповісти про людину набагато більше, ніж що б то не було. Приклади справжньої дружби можна зустріти в середовищі політиків, бізнесменів, артистів і, звичайно ж, відомих письменників. Як вони вміли дружити, що їх пов'язувало - наведемо лише кілька фактів.
Френсіс Скотт Фіцджеральд і Ернест Хемінгуей. Автор роману «Великий Гетсбі» і майбутній лауреат Нобелівської премії з літератури познайомилися в 20-х роках XX століття в Парижі. Незважаючи на відмінності в способі життя, мисленні і прагненнях, вони зуміли швидко подружитися. Фіцджеральд допоміг Хемінгуею опублікувати його твори, проте незабаром їх дружба почала валитися в міру того, як Хемінгуей ставав відомим, а Фіцджеральд, навпаки, втрачав свою популярність. Між письменниками почалося суперництво, яке вкрай погубило їх дружбу. У своїх листах друзям Фіцджеральд писав, що дружба з Хемінгуеєм - «одна з найяскравіших сторінок в моєму житті».
Ернест Хемінгуей і Джеймс Джойс. У Хемінгуея склалися теплі стосунки і з ірландським письменником. Ця пара часто гуляла і випивала в Парижі, саме там Джойс часто бився в барах. Чому він вибрав таке хобі - залишається загадкою, адже у письменника-початківця були проблеми зі здоров'ям. Мало того, що він був слабким, оскільки взагалі не бачив обличчя свого суперника. На щастя для Джойса у нього був хороший друг-літератор, а за сумісництвом і боєць - Хемінгуей. Той мало того, що любив бокс, так і добре ще їм і володів. Знаменитий американський боксер Джек Демпсі говорив навіть, що побоюється битися з Хемінгуеєм. Адже у нього складалося відчуття, що того може охопити саме справжнє божевілля. А всякий раз, як Джойс вступав у бійку, йому досить було крикнути: «Поквитатись з ним, Хемінгуей!». Доводилося одному захищати свого непоказного товариша. Так Джойс і Хемінгуей стали першою і останньою в історії парою боксерів-літераторів.
Джон Рональд Руел Толкін і Клайв Стейплз Льюїс. Перша зустріч двох англійських письменників відбулася в 1926 р на зборах англійського факультету в Мертон-Коледжі. Спочатку вони ставилися один до одного дуже насторожено, але незабаром стали хорошими друзями, якими залишалися протягом двадцяти років. У Толкіні Льюїс знайшов цікаву, дотепну й освічену людину, яка була переконаним християнином, і завдяки йому Льюїс повернувся в лоно церкви. Хоча і не зовсім так, як хотілося б самому Толкіну, який, будучи лютим католиком, не надто прихильним до протестантів та їх світогляду. Саме релігійні відмінності, швидкозростаюча популярність автора «Хронік Нарнії» і нові друзі Льюїса, до яких Толкін його ревнував, послужили причинами того, що з середини 30-х років дружба між письменниками почала вщухати.
Трумен Капоте і Харпер Лі. Капоте був сусідом і другом дитинства письменниці, відомої сьогодні світу завдяки своєму роману «Убити пересмішника». Дружба двох великих письменників почалася, коли їм було по шість років, і тривала аж до смерті Капоте в 1984 г. Не раз у своїх творах друзі наділяли героїв якостями один одного. Так, Капоте став прототипом для маленького хлопчика Ділла Харріса в вищезгаданому романі Харпер Лі. Капоте теж вивів Лі в своїх творах, наприклад, в романі «Інші голоси, інші кімнати» - в образі Айдабел Томпкинс.
Олександр Сергійович Пушкін і Микола Васильович Гоголь. Дружба Гоголя і Пушкіна - високий зразок творчого спілкування двох великих письменників. Пушкін був на десять років старше за Гоголя. Зустрілися вони, коли Пушкіну було 31 рік, а Гоголю - 21. Великий поет був дуже вибагливий на знайомства, а похвалитися дружбою з ним могли дві-три людини. Гоголь виявився для нього подарунком долі. «Маленький скарб» - так назвала Гоголя одна з подруг Пушкіна, красуня Смирнова. До моменту знайомства у Гоголя вже була готова перша частина «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Пушкін написав на неї прекрасну рецензію. Він високо оцінив майстерність автора повістей, їх художню своєрідність, Пушкін відчув у Гоголя такий талант, який все спокутував. Як відомо, він подарував Гоголю сюжет майбутньої відомої комедії «Ревізор». «Втім, - говорив поет, - я не написав би краще. У Гоголя безодня гумору і спостережливості, яких в інших немає ». Пушкін подарував Гоголю задум ще одного твору - знаменитої поеми «Мертві душі».
Відносини Гоголя і Пушкіна - приклад безкорисливої творчої дружби двох великих письменників, коли старший, вже відомий письменник, гідно оцінює талант молодшого, щиро намагається допомогти йому знайти свою дорогу в літературі, а молодший, схиляючись перед генієм старшого, глибоко розуміє і оцінює його творчість.
https://libr-universalka.blogspot.com