,
Ми в youtube

Ми в facebook

Ми в instagram

Ми в twitter

Ми в смартфоні

Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
Архів новин сайту
Квітень 2021 (31)
Березень 2021 (76)
Лютий 2021 (89)
Січень 2021 (121)
Грудень 2020 (59)
Листопад 2020 (69)
«    Квітень 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 6-16-70
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 

Форум
Фотоальбом
Оголошення

Поетичні рядки про коронавірус

   За кілька місяців карантину культурний простір нашого міста збагатився  декільками мистецьких проєктів, які присвячені пандемії й усьому, що з нею пов’язано. Костянтинівські поети також не могли оминути цю тему у своїй творчості. До вашої уваги – вірші члена Літературного об'єднання "Дзеркало" Михайла Милого, написані в часи пандемії.

Коронавірус

Невже ви ще не зрозуміли,
Що страх і паніка — це вороги?
Вони міцні, неначе ланцюги,
За душу нас схопить зуміли.
Ще трохи, може б, задушили,
Та все ж таки уберегли Боги.
Невже ви ще не зрозуміли,
Що страх і паніка - це вороги?
Про це усі нам ЗМІ шуміли:
Нема чого боятись навкруги,
Ховатися за знані корог´ви.
Та нас, немовби підмінили.
Невже ви ще не зрозуміли?

***
А за вікном цвітуть тюльпани.
Трава зелена. Люди в масках.
Коронавірус, тож, будь ласка,
Всі залишайтесь вдома, громадяни.
Колись щасливий час настане,
Закінчиться ця свистопляска.
А за вікном цвітуть тюльпани.
Трава зелена. Люди в масках.
Ми розіб'ємо всі кайдани,
Потерпить вірус цей фіаско
Кудись подінеться, мов ряска.
А за вікном цвітуть тюльпани.

***
З усіх боків ми чуємо одне:
«Сидіти вдома! Самоізоляція».
Так по домівках розповзлася нація,
Чекаючи, коли оце мине.
Та дехто цього не збагне:
«Яка така в нас ситуація?»
З усіх боків ми чуємо одне:
«Сидіти вдома! Самоізоляція».
Там вірус із короною — страшне.
Іде всесвітня окупація.
Це справжній жах, а не екранізація.
«Перечекайте вдома, головне»» —
З усіх боків ми чуємо одне.

***
І чому я не змія?
Впав би в сплячку на три роки,
Не робив би зайві кроки,
Та й проспав би жах цей я.
Була б нова течія.
Додала і сил ще трохи.
І чому я не змія?
Впав би в сплячку на три роки.
Що ти скиглиш, як дитя,
Та надув, як кулю, щоки
Ще й тріскочеш, як сороки?
Бо одне у всіх життя.
І чому я не змія?

***
«Скоріш надіньте маску захисну» —
Усі нам радять і благають.
Хоч не дали, та надихають.
Загрозу бачать в цьому ще й страшну.
Тому поширюють цю новину,
Бо рацію і справді мають.
«Скоріш надіньте маску захисну»-
Усі нам радять і благають.
Та багатьом оце у дивину.
Вони інакше ще вважають.
Допоки рідних не ховають.
Жахіття ще не бачать глибину.
Скоріш надіньте маску захисну.

***
Усі ми ходимо по лезу.
Коронавірус меж не має.
Скрізь непомітно сам сідає:
На п'яну голову й тверезу,
А ще на дах і на березу.
Ні в кого дозвіл не питає.
Усі ми ходимо по лезу.
Коронавірус меж не має.
Ще звідусіль я чую тезу —
Сидіння вдома вимагає
І вибору не залишає.
Ще краще вдатись до аскези.
Усі ми ходимо по лезу.

***
Навіщо людям зброя, війни?
Світ досягнув небачених висот:
Створив невидимих для нас істот,
Які проходять і крізь стіни.
Страшні, мов біди, що стихійні.
У мозку — начебто переворот.
Навіщо людям зброя, війни?
Світ досягнув небачених висот.
Здобутки ці революційні.
Суспільство навертають до мерзот,
Приховують, як завжди, назворот.
Вдають — вони у цім не винні,
Щоб ми були усі спокійні.
Навіщо людям зброя, війни?

***
Надіньте, прошу, зараз маску захисну.
Коронавірус поруч. Обережно.
Весь світ в напрузі, всім бентежно.
Себе убережіть за будь — яку ціну,
Бо він несе усім загрозу ще й страшну.
Виконуйте сумлінно і належно:
Надіньте, прошу, зараз маску захисну.
Коронавірус поруч. Обережно.
Для деяких цей заклик, може в дивину,
Тому й поводяться необережно.
Життя одне, на жаль ще й не безмежне.
Надіньте, прошу, зараз маску захисну.

***
Яке це щастя — є робота!
Набридло вже сидіти вдома.
Від карантину, друзі, втома,
Та й підробити десь охота.
Бо безгрошів'я, як гидота,
Причепиться, ще й несвідомо.
Яке це щастя — є робота!
Набридло вже сидіти вдома.
Ось тільки вийду за ворота —
Підхопить сила невідома
І зрушить з місця нерухоме.
Усе зумію, бо охота.
Яке це щастя — є робота!

***
Сподівайся, терпи та чекай.
Ще роби, що залежить від тебе.
Подивися, у чому потреба
І виконуй усе зазвичай.
Руку завжди на пульсі тримай.
Не журися, одне тільки треба:
Сподівайся, терпи та чекай.
Ще роби, що залежить від тебе.
Полюби своє місто і край
Та частіше дивися у небо,
Не цураючись навіть нескреба.
Важко стане, то знову згадай:
«Сподівайся, терпи та чекай.».

***
Я лікар — пам'ятаю щохвилини
Й тягну каната між життям і смертю
В сумній і нескінченній круговерті
І не втрачаю ще обличчя — бо людина.
Щоб не перетворитись у тварину,
Яку заб'ють, чи можуть шкуру здерти.
Я лікар — пам'ятаю щохвилини
Й тягну каната між життям і смертю.
Страшнішої не бачив ще картини.
Кажу, як на духу, це вам відверто.
Тому й роблю усе я вперто.
Бо рятувати треба всі родини.
Я лікар — пам'ятаю щохвилини.



Обсудить на форуме