КЗК «ЦСПБ»

Центральна міська публічна бібліотека

Довідково - інформаційний сектор

 

  

    Волонтер – у перекладі з англійської означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють будь-де, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах і будинках для людей поважного віку. Вони доглядають хворих і допомагають старшим людям поратися по господарству. Звісно, волонтерство — не робота. Це на 100% покликання. Це спосіб життя і мислення. Небайдужість до чужої біди, причетність і співпереживання — те, що веде волонтерів вперед. Завдяки їхнім старанням, десятки, якщо не сотні тисяч людей отримують настільки необхідну їх допомогу. Волонтери допомагають дітям і дорослим, вони піклуються про здоров’я людей і тварин, їх комфорт і безпеку. Часто волонтерам доводиться навіть ризикувати власним життям ради порятунку інших. Це воістину люди з величезним серцем, безкорисливі та добрі, готові протягнути руку допомоги та не залишити в біді тих, кому погано. Волонтери в Україні Під час Революції Гідності та російської агресії на Сході нашої держави потужний волонтерський рух став зразком єдності українського суспільства, його зрілості і самоорганізації. З того часу волонтери почали збирати гроші по всьому світу на потреби військових, закуповувати на них медикаменти та зброю і везти все це на передову. Багато волонтерів згодом пішли добровольцями на фронт. "Волонтер. Це слово міцно ввійшло в наше життя з 2013 року. Волонтер – той, хто добровільно, за покликом серця, віддає свою енергію, час, ресурси і, чесно кажучи, частину свого життя заради допомоги іншим.

 

       Люди для людей! Під цим девізом працюють сотні волонтерів у зоні АТО. Сповнені болю та обурення, віри та гіркоти, суму та надії історії про тих, хто, забувши про спочинок, допомагає біженцям і бійцям АТО, ризикуючи власним життям намагається зберегти чуже.

Волонтери у центрі уваги преси й суспільства. Вони в урядових кабінетах перебудовують совково-бюрократичну систему МО, займають високі адміністративні посади в країні, стають зірками телебачення і соціальних мереж. Кредит народної довіри величезний. Волонтер у наш час символізує жертовність, доброту, готовність вирішувати будь-які питання. Звичайно, дехто використовує волонтерство, як ширму, інструмент досягнення власних корисливих цілей. В усі часи благі наміри часто трансформувалися у прагматику й вигоду, цілком позитивні гасла та дії приносять непоганий зиск тому, хто їх виголошує. Але це все ж таки поодинокі випадки, а не тенденція.

Нарешті українські письменники звернули увагу на волонтерів. Проект Ірени Карпи "Волонтери. Мобілізація добра” – перший в сучасній українській літературі. У анотації нічого не сказано про жанр книжки, лише І.Карпа у вступному слові зауважує, що це "строкатий килим із віршів, есеїв, щемливих оповідань та ріал-таймових записок”. Під однією обкладинкою зібралися як фахові журналісти: Ірина Славінська, Галина Вдовиченко, так і відомі письменники: Сергій Жадан, Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко. Доєдналася до проекту й молодша генерація: Катерина Бабкіна, Галина Шиян, Максим Кідрук, Андрій Любка.

      

 

Кожен із письменників має свій досвід волонтерства. Галина Вдовиченко у творі "Госпіталь. Розвантажувальні дні” описала досвід перебування у Київському військовому шпиталі. Журналістка зібрала мереживо історій поранених бійців АТО й тих волонтерів, які їх доглядають. За жанром – це розповіді про людей, неоформлені в чіткі рамки оповідання. Це радше матеріал для майбутніх художніх творів. Про "айдарівця” Олександра, яким опікуються волонтерки Олена та Марина; про кіборга Яна і добровольця Василя, якому сепаратисти відрубали руку за татуювання "Слава Україні”, авторка оповідає щиро, правдиво, скрупульозно, майже документально. Докладно письменниця зупиняється на мотивації кожного солдата й волонтера, вимальовує психологію майбутніх персонажів. Галина Вдовиченко фіксує важливі деталі госпітального волонтерства: дрібні конфлікти між волонтерами і медичним персоналом, проблему з медикаментами, байдужість медиків до захисників України і владу Мамони в цій сфері та ін. Уперше українська письменниця заговорила про подвиг волонтерів із "Волонтерської сотні”, чи не єдиної організації в столичному шпиталі, що допомогла сотням і тисячам військових, які постраждали у цій війні.

 

Провідний бібліограф ЦМПБ Шпакова Н.