80 років минуло з того часу, коли небо над Україною здригнулося від вибухів снарядів. Почалася війна…
Війна між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, що розпочалася 22 червня 1941 року, стала найтрагічнішим та найкривавішим етапом Другої світової війни, призвела до колосальних людських і матеріальних втрат.
Сьогодні в День скорботи, який встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 р. № 1245/2000, в Центральній міській публічній бібліотеці відбувся вечір-спомин «22 червня – чорний день в історії людства» на якому мова йшла про людський біль та людську пам’ять. Про тих, хто поліг на полі брані, кого замучили у концентраційних таборах, кого розстріляли у в’язницях і таборах НКВС, хто жертвував найдорожчим задля того, аби наша Вітчизна була вільною від будь-якого завойовника. Друга Світова війна не оминула і нашу Костянтинівку пройшла через наші серця, стала частиною всенародної і родинної пам’яті.
Сьогодні в День скорботи, який встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 р. № 1245/2000, в Центральній міській публічній бібліотеці відбувся вечір-спомин «22 червня – чорний день в історії людства» на якому мова йшла про людський біль та людську пам’ять. Про тих, хто поліг на полі брані, кого замучили у концентраційних таборах, кого розстріляли у в’язницях і таборах НКВС, хто жертвував найдорожчим задля того, аби наша Вітчизна була вільною від будь-якого завойовника. Друга Світова війна не оминула і нашу Костянтинівку пройшла через наші серця, стала частиною всенародної і родинної пам’яті.
Понад 20 тисяч костянтинівців були мобілізовані на фронти, 8500 із них не повернулися до рідної оселі. Більш як 12 тисяч були відзначені нагородами Батьківщини.
Щоб описати подвиги наших земляків, які зробити свій внесок у Велику Перемогу потрібно було б написати десятки, або сотні томів.Серед наших земляків почесне місце по праву надається Героям Радянського Союзу, які загинули захищаючи Батьківщину: Юрію Михайловичу Двужильному, Василю Івановичу Безнощенку Василю Іларіоновичу Гамаюну, Олександру Кириловичу Сечкіну, Миколі Васильовичу Носулі та іншим. Їх іменами названі вулиці нашого міста.
Якщо сотні, тисячі наших земляків захищали нашу землю на фронті, то в тилу молодь, яка залишалася в місті, створила молодіжну підпільну організацію, яка знищувала ворога в тилу. Одним із членів підпілля був Борис Мезенцев автор документальної книги «Жребій», який був нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни»1 ступеня.
Учасниками заходу були «діти війни» активні користувачі бібліотеки, члени фолк-клубу «Червона калина» та відвідувачі Територіального центру. Присутні ділилися своїми спогадами, тяжкими враження свого дитинства часів окупації, а разом з Євгенією Кулєшовою та Ганною Гайворонською з великим задоволенням співали воєнних пісень. Наостанок ведучі заходу Людмила Костильова та Тетяна Сидоренко зробили наголос, на необхідності берегти мир та спокій в рідній Україні та в душах та серцях її дітей.
Людмила Костильова, Тетяна Сидоренко