Українська зовнішня політика останніх років повністю зав'язана на інтеграцію в ЄС і НАТО. Але останнім часом Київ став звертати увагу і на локальні союзи зі своїми найближчими сусідами. Про те, в яких малих альянсах бере участь Україна, що це нам дає і чи можуть Варшава з Анкарою в майбутньому стати для нас важливішими за Брюссель із Вашингтоном – докладніше в матеріалі РБК-Україна.
Починаючи з 2014 року, Україна активно шукає собі партнерів в особі найпотужніших міжнародних об'єднань – Євросоюзу і НАТО. Членство в обох структурах принесло би Україні очевидні військові, економічні, інфраструктурні та інші бонуси, остаточно формалізувало би приналежність України до західної цивілізації.
Втім, в обох структурах, схоже, не до кінця розуміють, що саме вони отримають взамін на прийняття до своїх лав України – вельми проблемного у багатьох відносинах партнера. Аргумент про "небажання злити Росію" також цілком в ходу.
Про те, що політична обстановка зараз не розташовує до приєднання України, європейські функціонери заявляють прямо. "Зараз немає консенсусу щодо подальшого розширення ЄС. Це стосується не тільки України, а й інших країн, які виявляють інтерес до вступу в ЄС", – в серпні сказав в інтерв'ю РБК-Україна віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс.
При цьому у представників ЄС і НАТО є відмінна можливість відмовляти Україні в зближенні під слушним приводом – недостатні успіхи в проведенні реформ, загальна корумпованість і т.д. Необхідність Україні виконувати своє "домашнє завдання" щодо реформ також цілком очевидна. Хоча, як показує практика, в тому числі історія з отриманням безвізового режиму, проводити реформи набагато легше, коли на горизонті є відчутна зовнішньополітична мета.
У будь-якому випадку, з урахуванням ситуації як в Україні, так і в ЄС/НАТО, в найближчі роки вступити в обидва союзи навряд чи вийде. Іноді називаються і терміни в 10-15-20 років. І до того моменту Євросоюз і Північноатлантичний альянс можуть виглядати вже зовсім по-іншому, ніж зараз.
При всіх своїх численних перевагах, ЄС і НАТО мають і ряд очевидних недоліків: забюрократизованість, повільна реакція на зовнішні виклики, необхідність консенсусного прийняття рішень і т. д. В цьому плані невеликі альянси, за прикладом нещодавно створеного AUKUS, можуть проявляти себе більш ефективно.
Нові друзі
Україна, паралельно з перманентним штурмом дверей НАТО і ЄС, останнім часом також пішла шляхом створення малих альянсів: Асоційоване тріо, Люблінський трикутник, Квадрига. Якщо подивитися на карту, то офіційний Київ намагається оточити себе союзниками з усіх боків, за винятком, звичайно, російського і білоруського напрямків.
В Асоційоване тріо входять Україна, Грузія і Молдова, меморандум був підписаний в травні 2021 року. Всі три держави рухаються шляхом євроінтеграції і підписали угоди про асоціацію з Євросоюзом. На даному етапі учасники тріо допомагають один одному далі зближуватися з Євросоюзом за окремими секторальними напрямками, щоб в кінцевому рахунку – стати повноправними членами ЄС.
Люблінський трикутник був створений у липні 2020 року у складі України, Польщі та Литви. Сама назва містить відсилання до Люблінської унії 1569 року, в результаті якої була створена Річ Посполита. І зараз Польща і Литва є головними союзниками України на міжнародній арені, принаймні, в Європі, фактично завжди підтримуючи українську позицію в питаннях євроінтеграції або протистояння з Росією.
Варшава і Вільнюс, на відміну від більшості членів Євросоюзу, публічно і послідовно виступають за приєднання України до ЄС. Польський президент Анджей Дуда нещодавно заявив, що Євросоюз – це "не клуб для обраних". Власне, ці два напрямки – прискорення євроінтеграції України та протистояння гібридній агресії РФ – і є головними завданнями Люблінського трикутника. Ще в 2014 році була створена литовсько-польсько-українська бригада у складі чотирьох з половиною тисяч військовослужбовців.
Квадрига – двосторонній україно-турецький формат на рівні міністрів закордонних справ і оборони двох країн, створений у жовтні минулого року. Туреччина не входить до ЄС, євроінтеграція країни де-факто знята з порядку денного. Зате Анкара володіє однією з найсильніших армій в НАТО. Що ще важливіше для України – Туреччина має стратегічні інтереси в Чорному морі, історичні зв'язки з Кримом, категорично виступаючи проти російської окупації півострова, а також веде затяжне геополітичне протистояння з Росією в ряді "гарячих точок".
Також Україна бере участь у низці регіональних організацій, що функціонують вже давно. Наприклад, Дунайській комісії з судноплавства, створеній ще в 1948 році – в 2021-23 роках Україна вперше очолює цю організацію. Або організації Чорноморського економічного співробітництва, створеній в 1992-му. Досить активно функціонує і створений в 1997 ГУАМ, у складі Грузії, України, Азербайджану та Молдови.
Легко помітити, що три з чотирьох країн ГУАМ, за винятком Азербайджану, беруть участь і в Асоційованому тріо. Але дублювання функцій немає – на відміну від тріо, ГУАМ більше зосереджена на торговельно-економічному, інфраструктурному співробітництві, боротьбі зі злочинністю та інших прикладних сферах.
Подібна практика в цілому досить поширена – багато країн беруть участь одночасно в цілому ряді локальних об'єднань. Але склад і завдання кожного з них трохи відрізняються, що дає більшу свободу зовнішньополітичного маневру.
Наприклад, в рамках співпраці з Вишеградською четвіркою (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) окремі напрямки можуть бути заблоковані через позицію Угорщини, відносини з якою в останні дні знову погіршилися. Зате таких проблем немає, наприклад, в тому ж Люблінському трикутнику.
Безумовно, далеко не всі регіональні об'єднання виявляються успішними. Приміром, Співдружність демократичного вибору, створена на форумі в Києві в 2005 році, за участі країн Балтії, Молдови, Грузії та інших, незабаром де-факто припинила існування. Чорноморська військово-морська група оперативної взаємодії (BlackSeaFor) припинила функціонувати з 2014 року, після початку російської агресії проти України.
Великі труднощі зараз переживає і проект Східного партнерства, спрямований на розвиток зв'язків між ЄС і шістьма пострадянськими державами. Причини кризи очевидні: два учасники проекту – Вірменія і Азербайджан, рік тому вели один з одним кровопролитну війну, ще один, Білорусь, все сильніше потрапляє під вплив РФ і протиставляє себе Заходу. Тож Асоційоване тріо, по суті, стало свого роду замінником Східного партнерства, об'єднавши країни, які мають схожі амбіції і успіхи в європейській інтеграції.
Не тільки НАТО і ЄС. Як і навіщо Україна створює альянси з найближчими сусідами [Електронний ресурс] - //РБК-УКРАЇНА. – Електронні дані. - Режим доступу: https://www.rbc.ua/ukr/news/nato-es-zachem-ukraina-sozdaet-alyansy-blizhayshimi-1633555435.html, вільний (дата звернення 07.10.2021 р.). – Назва з екрана. - Мова укр.