Костянтинівська центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
Нобелівський лауреат 2021 з літератури :
Абдулразак Гурна
Інформаційний пеленг
Абдулразак Гурна (20 грудня 1948, Занзібар, Танзанія) — танзанійський прозаїк, пише англійською мовою та мешкає у Великій Британії. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс. Переїхав до Великобританії студентом у 1968 р. Спочатку навчався в Коледжі Крайст-Черч, Кентербері, дипломи якого на той час присуджував Лондонський університет. Гурна керував дослідницькими проектами, присвяченими творчості Рушді, Найпола, Г. В. Десані, Ентоні Берджеса, Джозефа Конрада, Джорджа Ламмінга та Ямайки Кінкейд.
З 1980 по 1982 рік читав лекції в Університеті Баєро в Нігерії. У 1982 році захистив докторську ступінь у Кентському університеті у Великій Британії і в 1985 році став викладачем в альма-матер. Там Гурна читав курс лекцій, присвячений постколоніальній літературі та творчості письменників діаспори, насамперед вихідців з колоній Великої Британії на сході Африки, Індії та Карибських островів.
Зараз Абдулразак Гурна живе і працює у Великій Британії, очолює аспірантуру на кафедрі англійської мови в Кентському університеті.
Гурна пише прозу, працює у жанрі реалізму, пише свої твори англійською. Він — автор роману "Рай" (1994), який свого часу був включений в шортлист Букерівської та Вітбредівської премій. Інші його романи, зокрема "Дезертирство" (2005) і "Біля моря" (2001), також висувалися на здобуття літературних премій. У своїх творах Гурна описує життя в Танзанії і на Занзібарі на початку і в середині XX століття. Виклад оповіді часто ведеться від імені маленьких хлопчиків, які виховуються під час переходу від колоніалізму до незалежності.
Гурна — редактор двотомного збірника "Есе про африканську писемність". Він також редактор "Компаньйона до Салмана Рушді" і журналу "Уасафірі". Автор досліджень про сучасних постколоніальних письменників, в тому числі Відіадхара Сураджпрасада Найпола, Салмана Рушді і Зої Уікомб.
У жовтні 2021 року він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 2021 ріку «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами і континентами».
Романи:
«Пам'ять про виліт» (1987)
«Шлях паломників» (1988)
«Дотті» (1990)
«Рай» (1994)
«Милуючись тишею» (1996)
«Біля моря» (2001)
«Пустеля» (2005)
«Останній подарунок» (2011)
«Гравійне серце» (2017)
«Потойбіччя» (2020)
Віддалені ресурси:
Абдулразак Гурна [Електронний ресурс] //Вікіпедія .– Електронні дані. –– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BA_%D0%93%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0 , вільний (дата звернення 08. 10 .2021 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.
Хто такий Абдулразак Гурна: розповідаємо про нобелівського лавреата з літератури Гурна [Електронний ресурс] // Суспільне , культура .– Електронні дані. –– Режим доступу: https://suspilne.media/169966-hto-takij-abdulrazak-gurna-rozpovidaemo-pro-nobelivskogo-lavreata-z-literaturi/ , вільний (дата звернення 08. 10 .2021 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.
Провідний бібліограф Костянтинівської центральної міської публічної бібліотеки Шпакова Н.