Центральна міська публічна бібліотека 

Довідково - інформаційний сектор

Іван Федорович Драч (17.10.1936 – 19.06.2018) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006). Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ по зоні діяльності МТС. 1955—1958 служив у армії. Навчався від 1958 у Київському університеті. Був виключений за політичні погляди; у вересні 1961 перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади. До того ж часу відносяться перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами. Однак після їх розгону та арештів радянським режимом Іван Драч написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв'язках з дисидентами (травень 1966), після чого стосунки Івана Драча і офіційної влади суттєво покращились. У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за свою збірку віршів. У 1983 Івану Драчу було присуджено Державну премію СРСР з літератури. Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах. На І з'їзді Народного Руху України за перебудову 7-10 вересня 1989 р. був обраний його головою: з 1109 делегатів І з'їзду 38 голосів «проти», 15 — «утрималися» — всі інші — «за». (1-й заступний голови Руху — Конєв Сергій Іванович, заступники: Володимир Яворівський, Володимир Черняк, Михайло Горинь).

З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію — Товариство "Україна-Світ". Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського (№ 259) виборчого округу. За нього проголосувало 66,38% виборців. З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання На парламентських виборах 31 березня 2002 р. І.Драч виступав у списку «Нашої України» під номером 31. Таким чином, він втретє стає членом Парламенту України.

В 2014 очолював Комітет зі присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року». Помер уранці 19 червня 2018 року у клінічній лікарні «Феофанія» після важкої хвороби легенів. Заповідав поховати в рідному селі Теліжинцях, поруч із могилою сина Максима.

 

Драч І. Ф. Вибрані твори: у 2-х т. Т.1. Вірші; Поеми / І. Ф. Драч. – К.: Вид-во "Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана”, 2011. – 608 с. – (Бібліотека Української  Літературної Енциклопедії: вершини письменства). – ISBN 978-966-7492-39-7 (в опр.)

 

 

Драч І.Ф. Київський оберіг. Триптих: Молодь, 1983. – 232с.

 

 

Драч І. Ф. Криниця для спраглих. Кіно: сценарії та кіноповісті / І. Ф. Драч ; упоряд. І. С. Рябчий. – Х.: Фоліо, 2017. – 590 с. – ISBN 978-966-03-7894-0 (в опр.)

 

Драч І. Ф.   Наближення: поетичні переклади й статті / І. Ф. Драч; упоряд. В. Брюгген. – Х.: Фоліо, 2012. – 380 с. – ISBN 978-966-03-5982-6 (в опр.)

 

 

Драч І. Ф. Противні строфи: поезії / І. Ф. Драч. – К. : Просвіта, 2005. – 320 с. – ISBN 966-8547-46-2 (в опр.)

 

  

Драч І. Ф. Сатирикон: поезії / І. Ф. Драч. – Х.: Фоліо, 2017. – 416 с. – ISBN 978-966-03-7881-0 (в опр.)

 

Драч І. Ф. Тощо: вірші / І. Ф. Драч. – Х.: Фоліо, 2013. – 140 с. – (Сафарі). – ISBN 978-966-03-6574-2 

 

Драч І. Ф. Українська діаспора / І. Ф. Драч. – Х.: Фоліо, 2018. – 286 с. – ISBN 978-966-03-8138-4 (в опр.)

 

Провідний бібліограф ЦМПБ Шпакова Н.