Центральна міська публічна бібліотека 

Костянтинівської міської територіальної громади 

Довідково - інформаційний сектор

 

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність. Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

 «Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб. Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ? близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Радимо звернутися до таких джерел: 

1.Козицький А. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у XX ст. (причини, особливості. наслідки) : [навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів] / Козицький А. – Львів : Літопис, 2012.

2.Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Косик В. – Львів : НТШ, 1993. – 659 с.

3.Кузнецов А. Бабий Яр. [Роман-документ] / Анатолий Кузнецов. – К. : МИП "Обериг”, 1991. – 352 с.

4.Барка В. К. Жовтий князь : роман / В. К. Барка. - К. : Київ. правда, 2003. - 320 с.

 

5.Бедзик Ю. Д. Гіпсова лялька : роман / Ю. Д. Бедзик. - К. : Дніпро, 1989. - 253 с.

6.Бідняк Г. Голодомор: поезії / Г. Бідняк. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2007. - 271 с.

7.Гудима А. Д. Кара без вини : роман / А. Д. Гудима. - К. : Урожай, 1993. - 282 с. : іл.

8.Гуцало Є. П. Сльози божої матері : повісті / Є. П. Гуцало. - К. : Молодь, 1990. - 264 с. 

9.Дімаров А. В тіні Сталіна : повісті / А. Дімаров. - К. : Дніпро, 1990. - 176 с.

10.Дзюба І. Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна / І. Дзюба. - К. : Криниця, 2003. - 144 с.

11.Ильяшук М. Сталинским курсом : повесть-быль / М. Ильяшук. - К. : Меморіал, 2005. - 504 с.

12.Качуровський І. В. Село в безодні : поема / Ігор Васильович Качуровський ; передм. І. М. Дзюби. - К. : Вид. дім "КМ Академія", 2006. - 85 с.

13.Кирій І. Голодна весна : автобіогр. повість./ І. Кирій. - К. : Молодь, 1993. - 256 с.

14.Клен Ю. Прокляті роки // Вибране / Ю. Клен, упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Ковалів. - К. : Дніпро, 1991. - С. 109 - 129.

15.Лановенко П. К. Невмирущий хліб : роман / П. К. Лановенко, худож. Є. В. Попов. - К. : Дніпро, 1981. - 344 с. : іл.

16.Мак О. Каміння під косою : повість / Ольга Мак. - 2-ге вид. - К. : "Глобус", 1994. - 126 с.

17.Мельник І. У пеклі голодомору : вірші / І. Мельник. - Дніпропетровськ : ІМА-прес, 2003. - 48 с.

18.Мельник М. Є. У диких заростях малини : роман / М. Є. Мельник. - К. : Укр. письменник, 1992. - 384 с.

19.Міщенко О. В. Безкровна війна : кн. свідчень / О. В. Міщенко. - К. : Молодь, 1991. - 176 с.

20.Моцний А. Страшна правда голодомору (спогади про голодомор 1932 - 1933 років) : [худож.-автобіогр. повість]. - Львів, 2000. - 175 с.

21.Осьмачка Т. С. Старший боярин. План до двору : романи / Тодось Степанович Осьмачка. - К. : Укр. письменник, 1998. - С. 100 - 235. 

22.Самчук У. О. Марія. Хроніка одного життя : роман / Улас Самчук, підгот. тексту та післямова С. П. Пінчука. - К. : Укр. письменник, 1999. - 189 с. 

23.Сосюра В. М. Третя рота : роман / В. М. Сосюра, упоряд., авт. післямови, прим. С. Кальченко. - К. : Укр. письменник, 1997. - 351 с.

24.Хвильовий М. Голод : вірш // Твори у двох томах. - Т. 1. / Микола Хвильовий. - К. : Дніпро, 1990. - С.

Провідний бібліограф  центральної міської публічної бібліотеки Комтянтинівської МТГ  Шпаоква Н