Центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
«Олександр Ткач про історію «Хрущьовського» ставка»
2022 рік- Рік 90 річчя утворення Донецької області
Краєзнавча цікавинко
Шановні користувачі!
До Вашої уваги краєзнавча цікавинка «Олександр Ткач про історію «Хрущьовського» ставка»
Маємо надію, що підібраний нами матеріал буде корисний для краєзнавців, школярів, студентів, які вивчають історію рідного краю.
Ми завжди в вами: Довідково - інформаційний сектор.
Олександр Ткач про історію «Хрущьовського» ставка
Мабуть усі мешканці міста Костянтинівка знають про «Хрущьовський» ставок, який знаходиться у передмісті Новоселівка.
Це водоймище було засновано ще аж до Жовтневої революції паном Лепом, який володів землями навколо тоді ще села Новоселівка. У цій водоймі він розводив коропів. Цікава історія пов’язана з тим паном Лепом. Десь там у ліску за водоймою, (він так і називається Леповий ліс), була садиба пана Лепа. Досі можна ще знайти залишки тої садиби. І от, як казали старі люди, пан Леп, коли у революцію тікав за кордон, то десь там у садибі, чи у землях поруч, сховав свої скарби. Але це вже інша історія…
А ми повертаємося до «Хрущьовського» ставка. Таку свою назву: «Хрущьовський» ставок, - водоймище отримало в кінці 50-х, початок 60-х років минулого століття, коли вже у передмісті Новоселівка був радгосп, який носив назву у честь одного з радянських ватажків, - Хрущьова М.С. У той час зробили нову дамбу, розширили водойму… і люди назвали цей ставок «Хрущьовським». Його призначення було, - забезпечувати поливною водою навколишні посівні лани.
Про наявність «Хрущьовського» ставка знають багато хто… А от про ті казкові дива, що там робляться, - мало хто знає.
У своїй поемі-бувальщині «Зачароване місто», я приділив трохи уваги «Хрущьовському» ставку, і означив ті дивні явища, які там я часом спостерігав.
Хочу ознайомити шановного читача :
Там де луки, дикі балки,
У «Хрущовському» ставку,
Живуть розважливі русалки,
А поруч, мавки у ліску.
Там над ставком, сова літає,
Живе чаклун у гузирі,
Усе рибалок він лякає,
Коли пускає пузирі.
Русалки ті, у білі ночі,
Ідуть погрітись на поля.
І їхні голоси дівочі,
Далеко чути звідтіля.
А мавки в купу як зберуться,
Де тільки самогон беруть?
До сивих бісиків нап’ються,
І після жаб з рогаток б’ють.
Там дерево стоїть велике,
Ланцюг іржавий там висить.
Миршавий кіт під ним мурлика,
В гілляччі, п’яна мавка спить.
Такого дива ще не бачив,
Ніякий пан у свому сні,
Щоб кіт, який-то там ледачий,
Співав під деревом пісні.
Задравши вгору хвіст обдертий,
Ланцюг іржавий він гойдав,
І так нахабно, та відверто,
Свій металевий реп нявчав.
Навкруг ставка собі кружляє,
Який-то старий, сивий дід.
В руках палюгу він тримає,
То дядько Черномор, - бандит!
Він все косим, зеленим оком,
На п’яну мавку поглядав.
Здається що, він ненароком,
На її «чесність» зазіхав.
Та мавка, самогону впившись, -
Була п’яничка іще та!..
На дереві зручніш вмостившись,
Хропіла під виття кота…
…Я, коли пасу худобу, бачу тії чари,
Бачу, що вони там роблять, й бачу їхні свари…