,
Ми в youtube

Ми в facebook

Ми в instagram

Ми в twitter

Ми в смартфоні

Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
Архів новин сайту
Березень 2024 (5)
Лютий 2024 (41)
Січень 2024 (33)
Грудень 2023 (31)
Листопад 2023 (18)
Вересень 2023 (3)
«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 6-16-70
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 

Форум
Фотоальбом
Оголошення

”ІСТОРІЯ заснування та розвитку ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ” (до 90-річчя Донецької області). Інформаційний кейс

 

”ІСТОРІЯ заснування та розвитку ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ” (до 90-річчя Донецької області). Інформаційний  кейс

 

Центральна міська публічна бібліотека 
Костянтинівської міської територіальної громади 

Довідково - інформаційний сектор

”ІСТОРІЯ заснування та розвитку ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ”
(до 90-річчя Донецької області)
Інформаційний  кейс




Шановні користувачі!


      Цього року Донецькій області виповнюється 90 років. Наш край має славетну  історію, з великою територією та неймовірними людьми. 
Саме на честь ювілею центральна міська публічна бібліотека Костянинівської МТГ пропонує усім охочим долучитися до вивчення історії рідного краю разом з нами. Протягом цього року ми будемо публікувати історії про видатних особистостей, пам’ятні та знакові події. Продовжуэмо наповнювати  рубрику :
#Донеччині90 #Бібліотека_на_бульварі, яка висвітлюэ інформацію про заходи в нашій  бібліотеці з відзначення визначних подій суспільно-політичного, культурно-мистецького життя Костянтинівки та ювілеїв видатних людей, чії імена нерозривно пов’язані з історією нашого міста.


Запрошуємо до знайомства.
Читайте українською   у будь-якому форматі !!!
Довідково-інформаційний сектор бібліотеки завжди з Вами!


Археологічні дослідження доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені з епохи палеоліту. У більш пізнішій період тут мешкали здебільшого кочівники: скіфи, сармати, печеніги, половці та інші. Ученими-краєзнавцями доведено, що події, які відображаються в „Слове о полку Игореве”, відбувалися на території нашого краю.
У ХI сторіччі в степовій зоні поселяються українці. Однак цей процес виявився короткочасним. Після походів кримського хана Менглі-Гірея на Київ і в різні райони України в ХI ст., населенню степів довелося відступати в більше захищені місця. Тому за Степовою Україною закріпилася назва Дике поле.
У XVI сторіччі під прикриттям замків на границі степу й лісостепу на берегах Сіверського Донця в ХVI сторіччі поселяються українські козаки, а також селяни-утікачі із Правобережжя України та з Росії. Одним з перших населеним пунктом вважається Святогірський монастир, письмове згадування про яке відноситься до 1642 року.
У ХVII сторіччі винятково вигідним для нашого краю стає видобуток кам’яної солі. У 1676 році на соляних озерах виникає перше місто Донбасу – Тор (Слов’янськ). У 1715 році на базі державних солеварень будуються перші солеварні заводи на Донеччині: Бахмутський і Торський.
Завдяки стихійній міграції на кордонах України протягом 50-х – середини 80-х рр. ХVII ст. значно збільшилося населення Степової України. Після підписання Бєлградського договору між Росією та Туреччиною помітно зріс приплив населення на південь не тільки з інших регіонів України, але також і з сусідніх держав.
У 1721 році на Донеччині було знайдене вугілля. У зв’язку з початком його промислового видобутку наприкінці ХVIII сторіччя починається інтенсивне засвоєння території області. Після ліквідації Запорізької Січі царський уряд досяг повного контролю над процесом засвоєння регіону. З 1776 року почалася масова роздача земель, у тому числі освоєних запоріжцями, і заснування на них трьох типів поселень: державних, військових і приватновласницьких. У цей час на землях Кальміуської паланки Запорізької Січі виникає місто Маріуполь.
У I половині ХIХ ст. з’являються перші великі фабрично-заводські підприємства, проводяться геологічні дослідження Донбасу, виникають нові міста, розвивається торгівля.
Розвиток промисловості потребує реформи системи освіти, організації та професійної освіти робітників. У цей період з’являються спеціальні гірничі навчальні заклади. Зароджується духовне життя, літературна й пісенна творчість.
У першій половині ХIХ сторіччя з’являються медичні установи на великих підприємствах, у військових частинах. При Святогірському монастирі відкривається госпіталь, створюється курорт на соляних озерах біля Слов’янська.
У II половині ХIХ сторіччя, у зв’язку зі скасуванням кріпосництва та розвитком капіталістичних відносин, швидкими темпами відбувається модернізація промислового виробництва Донбасу, будуються залізниці, ґрунтуються металургійна й металообробна промисловість, відкриваються нові шахти, заводи. Природні багатства регіону, дешева робоча сила, пільгові умови уряду створюють підстави до залучення іноземних інвесторів, особливо франко-бельгійських і англійських.
У 1869 році англійський підприємець Джон Юз (Хьюз) будує металургійний завод, з розширенням якого та відкриттям шахт Новоросійського товариства, виникає селище Юзівка (Донецьк). Воно швидко зростає й перетворюється у великий промисловий центр Півдня Росії.
Через Маріупольський морський порт донецьке вугілля починає пробиватися на зовнішній ринок.
Новий розвиток одержує система освіти, відкриваються початкові земські, сільські й фабрично-заводські міські школи, зароджується поліграфія, друкарство, з’являються перші загальнодоступні бібліотеки в м. Бахмут. У м. Маріуполь у 1899 році виходить перша в Донбасі газета – „Маріупольський довідковий листок”.
У Донбасі народжуються, живуть і працюють яскраві літературні особистості – В. Гаршин і М. Чернявський, сходить зірка великого пейзажиста А. Куїнджи. Відвідування Донецького краю видатними діячами науки, літератури, мистецтва збагачують культуру Донбасу, сприяють її подальшому розвитку.
У 1896 році на промисловій і художній виставці в Нижньому Новгороді прикрасою павільйону Новоросійського товариства стає унікальна пальма, виготовлена із частини рейки ковалями-умільцями Юзівського металургійного заводу О. Мерцаловим і Ф. Шкариним. Пальма Мерцалова є сьогодні символом Донеччини.
До початку ХХ ст. у Донбасі був створений потужний індустріальний потенціал, що став основою майбутнього розвитку України. Перша світова й громадянська війни привели економіку Донецького краю до тяжкого становища. Вихід із цієї ситуації підприємці знайшли в об’єднанні неоднорідних підприємств у комбінати-трести. У 20-х роках у Донбасі були сформовані промислові об’єднання країни – „Донсталь” і „Хімвугілля”, які влилися потім у Донецький державний кам’яновугільний трест „Донвугілля”. На початку ХХ сторіччя в Донбасі починає розвиватися коксохімічна промисловість. Виникають Горлівский, Макіївський, Рутченковський, Єнакіївський та Краматорський коксохімічні заводи.
У 1917р. робоче селище Юзівка одержує статус міста. А 5 лютого 1919 р. Раднарком України приймає декрет „Про створення Донецької губернії”. У січні 1920 року центром Донецької губернії стало місто Луганськ. У серпні 1920 року центр губернії перенесли в місто Бахмут. Донецька губернія поділялася на 8 повітів і 299 волостей.
У березні 1923 року уряд України прийняв нову систему адміністративно-територіального розподілу республіки. Найбільш великими адміністративними одиницями залишалися губернії, а повіти і волості були замінені округами і районами. На підставі постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний розподіл Донецької губернії» утворилися 7 округів. У червні 1925 року Донецька губернія була ліквідована, а на її території були створені п’ять округів: Артемівський, Луганський, Маріупольський, Старобельський і Сталінський.
З метою подальшого вдосконалення адміністративно-територіального розподілу республіки ВУЦВК і СНК УРСР 2 вересня 1930 року прийняли постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему керування». Територія Донбасу розділилася на 12 міських рад і 23 райони, що безпосередньо підкорялися центрові. Такий розподіл проіснував до 1932 року і себе не виправдав, оскільки зробило важким процес управління територією. Тому в лютому 1932 року в Україні було створено перших сім областей. Трохи пізніше, у липні цього ж року, була утворена Донецька область. До неї ввійшли 17 адміністративно-територіальних одиниць Донбасу: Артемівська, Ворошиловська, Горлівська, Кадієвська, Костянтинівська, Краматорська, Краснолуцька, Луганська, Макіївська, Маріупольська, Риківська, Сталінська міські ради і райони – Грішинский, Лісічанський, Ровеньківський, Сорокинський і Чистяківський. Зі складу Харківської області в Донецьку область були включені 13 районів: Біловодський, Білолуцький, Верхнє-Тепловський, Лиманський, Марківський, Меловський, Ново-Айдарський, Ново-Псковський, Рубежанський, Сватовський, Слов’янський, Старобельський і Троїцький (Покровський). З Дніпропетровської до складу Донецької області ввійшли 5 районів: Більше-Янісольський, Волноваський, Старо-Каранський, Старо-Керменчикський і Старо-Миколаївський (Володарський). Обласним центром спочатку було визначено місто Артемівськ, але вже з 16 липня 1932 року ним стало місто Сталіно.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1938 року Донецька область була розділена на Сталінську і Ворошиловградську. У складі Сталінської області залишилися 10 міст: Сталіно, Артемівськ, Горлівка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь, Орджонікідзе, Слов’янськ, Чистяково, 4 селища міського типу: Дебальцеве, Дружківка, Красноноармійське, Микитівка; 22 сільські райони: Авдіївський, Олександрівський, Амвросіївський, Андріївський, Більшо-Янісольський, Будьонівський, Волноваський, Володарський, Дзержинський, Добропільський, Червоноармійський, Краснолиманський, Мангушський, Петро-Мар’їнський, Ольгінський, Селидівський, Сніжнянський, Старобешівський, Старо-Каранський, Старо-Керменчикський, Тельманівський і Харцизький.
Територія Сталінської області складала 25,4 тис. кв. км.

Географічна карта нашої області постійно змінювалась і удосконалювалась.
Великі міста області – Сталіно, Макіївка, Маріуполь, Горлівка в довоєнні роки були розділені на райони: у м. Сталіно районний розподіл був введений у 1937 р., у м. Макіївка –1938 р., у м. Маріуполь – 1939 р., у м. Горлівка – 1941 р.

У роки Великої Вітчизняної війни територія області з жовтня 1941 року по вересень 1943 року була тимчасово окупована німецькими фашистами і їх союзниками.
За післявоєнні роки навколо промислових підприємств виросли робочі селища, що переросли в міста. У 50-і роки селища міського типу Добропілля, Шахтарськ, Докучаєвськ, Авдіївка, Комсомольське, Курахове, Селидове стали містами районного підпорядкування.
У 1965 р. в області було вже 19 міст обласного підпорядкування: Донецьк, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Дружківка, Єнакієве, Жданов, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Макіївка, Селидове, Слов’янськ, Сніжне, Харцизьк, Торез, Шахтарськ.
У наступних роках до категорії міст обласного підпорядкування були віднесені: у 1976 р. м. Ясинувата, у 1979 р. – м. Красний Лиман, у 1987 р. – м. Кіровське, у 1990 р. – м. Авдіївка, у 1991 р. – м. Вугледар, 1992 р. – м. Жданівка, Докучаєвськ, Новогродівка.
У листопаді 1961 року Сталінська область стала Донецькою, місто Сталіно – Донецьком. З географічної карти області зникли всі назви, пов’язані з ім’ям Сталіна.
У часи хрущовських реформ була проведена реорганізація органів радянської влади за виробничими ознаками. У грудні 1962 р. були утворені обласні промислова і сільська Ради депутатів трудящих і збільшені сільські райони. Замість існуючих 21 району були утворені 9, між якими була розділена територія області: Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселківський, Волноваський, Володарський, Красноармійський, Мар’їнський, Новоазовський, Слов’янський.
Таке збільшення районів не виправдало себе і вже в 1963 р. був утворений Старобешівский, а із січня 1965 р. сільські райони були розукрупнено і створено 15: Олександрівский, Амвросіївський, Артемівський, Великоновосілківський, Волноваський, Володарський, Костянтинівський, Красноармійський, Мар’їнський, Новоазовський, Слов’янський, Шахтарський і Ясинуватський. У грудні 1966 р. були утворені ще три райони – Добропільський, Першотравневий і Тельманівський.
На 1 січня 2003 р. в області нараховувалося 26 міст обласного підпорядкування: Авдіївка, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Докучаєвськ, Донецьк, Дружківка, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Красний Лиман, Макіївка, Маріуполь, Новогродівка, Селидове, Слов’янськ, Сніжне, Торез, Харцизьк, Шахтарськ, Ясинувата і 18 районів: Олександрівський, Амвросіївський, Артемівський, Великоновосілківський, Волноваський, Володарський, Добропільський, Костянтинівський, Красноармійський, Краснолиманський, Мар’їнський, Новоазовський, Першотравневий, Слов’янський, Старобешівський, Тельманівський, Шахтарський, Ясинуватський.
Донецька область – великий промисловий центр. Широкий розвиток мають ведучі галузі важкої промисловості: вугільна, чорна металургія (комбінат «Азовсталь», Донецький, Єнакіївський, Макіївський і ін. металургійні заводи), кольорова металургія, хімічна промисловість, важке машинобудування, виробництво будматеріалів. Розвинуті харчова і легка промисловість. Здійснюється видобуток кам’яної солі (Артемівське і Слов’янське родовища.). На території області були побудовані Вуглегорська, Слов’янська, Старобешівська, Курахівська, Зуєвська, Миронівська ГРЕС.
За роки незалежності України Донецька область не тільки зберегла свої ведучі позиції в промисловому розвитку країни, але також стала центром культурного і суспільно-політичного життя.
На цей час в адміністративно-територіальній структурі області 28 міст і 17 районів, 134 селища міського типу, 1122 сільські населені пункти. Найбільші міста: обласний центр – Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Краматорськ.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Донеччина. Долаючи час і простір / За ред. В. І. Мозговий, В. П. Безродний.- Донецьк.: Донбас.- 2010. - 231с.

Донеччина. Перехрестя цивiлiзацiй. Кн.1. / За ред. Мозговий В. - Донецьк: Дiапрiнт, 2007. -160 с.

Донеччина - сучасний вимір. Кн.2.- Донецьк.: Донбас.- 256 с.

Донеччина.- Донецьк: Донбас, 2004. – 244 с.

Донецкая область: Путеводитель.- Донецк: Вебер, 2008. - 268 с.

Донецкая область: возможность доказана делом. - Донецк: Европа центр Межд. общественний полит. журнал №4 (18), 2007. – 272 с.

Донеччино моя! Антологiя творiв майстрiв художнього слова Донбасу. - Донецк: ЦСО, 2007.-464 с.

Годы и люди Донетчины. 2-е изд.,доп. /Авт. сост Ляшко В.И..Лит. зап. Кириленко В. И., О. А. Кравченко.- К: Изд-во Европ. унив., 2004. – 501 с.

Донбас 2007. - Донецьк: Донбас, 2007. – 174 с.

Донбас заповiдний. Науково-iнформацiйний довiдник атлас / За заг. ред. С. С. Куруленка, С.В. Третьякова.- Донецьк: Донецька фiлiя, 2003.-160 с.

Донеччина. Книга-альбом.- Донецьк: Диапринт, 2004. – 235 с.

Душка В. От старины глубокой до наших дней: Очерки истории Тельмановского района Донецкой области Кн. 2 / В. Душка. - Донецк: Алан, 2000. – 178 с.

Земле рiдна колискова. Українськi поети Донеччини.- Донецьк: Донбасс, 2001. – 206 с.

История административного деления Донецкой области.1919-2000. Сборник документов и материалов. - Донецк, 2001.- 272 с.

Книга скорби Украины. Донецкая область Т.2.- Донецк: Алан, 2001. – 704 с.

Колесник А. В. Памятники среднего палеолита Донбасса /А. В. Колесник.- Донецк: Лебедь, 2003. – 294 с.

Костыря И. Думы о Донбассе. В двух частях / И. Костиря.- Донецк: Укрнтэк, 2002.- 488 с.

Михненко А. М. Iсторiя Донбасу (1861-1945): Навч. посiбник для вузiв / А. М. Михненко.-Донецьк: Юго-Восток, 1999. – 463 с.

Реабiлiтованi iсторiєю. Донецька область. Книга шоста. - Донецьк: Регiон, 2009. – 592 с.

Резников М. Донбасс торговый. История торговли Донецкой области. Записки журналиста / М. Резников. - Донецк: Донеччина, 2006. - 416 с.

Саржан А.О. Новiтня iсторiя Донбасу (1945-1999): Навч. посiбник / А.О.Саржан.- Донецьк: Сталкер, 1999. – 463 с.

Соцiально-економiчний розвиток Донецького регiону. Методичний посiбник для студентiв.-Донецьк: Донец. унiв., 2004. – 70 с.

Химченко В. По заповедным местам Донбасса. Очерки о Донецком крае / В. Химченко.-Донецк: Лебедь, 2007. - 140 с.



Інформаційний кейс  підготувала провідний бібліограф центральної міської публічної бібліотеки Костянтиніської МТГ  Шпакова Н. М.



Обсудить на форуме