Кохання займає велике місце у житті людини, це особливий стан душі, який духовно змінює особистість. Це світле почуття, без якого життя втрачає значну частину своєї привабливості. Недаремно тема кохання - одна з найбільш популярних в літературі з дуже давніх часів. Муки нерозділенного кохання, неможливість бути разом через соціальну нерівність, вимушений шлюб з некоханою людиною... Скільки вже написано на ці теми - і скільки ще буде написано, бо вони вічні!
Ця тема займає важливе місце у творах Італійського поета Відродження Франческо Петрарки.
Його твори відображають тему кохання у вигляді любові до Лаури, яка стала натхненням для багатьох віршів поета. Ця любов була несповна ідеалу, і Петрарка описував її як найвищий зразок чистоти і моральної краси. У своїх віршах Петрарка зображує свої почуття, які є невід'ємною частиною людської природи. Його твори відрізняються глибокою філософською підтекстом, і вони допомагають читачеві зрозуміти, що кохання – це не тільки почуття, але й стан душі.
Презентуємо СОНЕТИ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ у перекладі українською мовою Петра Панасенка, члена Літературного об'єднання "Дзеркало" при Центральній міській публічній бібліотеці Костянтинівської міської територіальної громади
ССLXV
Безжальне серце, дикий норов
В цій ніжній діві з янгольським лицем
Загрожують мені лише кінцем,
За неї відчуваю сором.
З'являються, вмирають трави,
І ясним днем, і в світлі місячним
Плачу. Зробили жереб мій таким,
Мадонна й Амур. Чи я не правий?
Та побиватись не бажаю,
Краплю води беру я за взірець,
Мармур й граніт скоряються воді.
Слізьми, мольбами, бо кохаю,
Любе можна зворушити з сердець,
З жорстоким серцем справлюся тоді.
***
ССLXХІІ
Життя проходе - такий речей закон, -
Уходить з кожним днем геть невловиме,
Минуле до мене непримириме,
І те, що є, те, що буде - Рубікон.
Все, що позаду, попереду - одне,
Що й споминати і чекати тяжко,
І тільки з страхом божим вже не важко,
З тим примиритись, майбуьнім, що утне.
Все, що серцю відраду надавало,
На пальцях лічу і плаванню кінець:
Човну не перенести злого шквалу.
Стогне буря. Вітрила вщент порвало,
Щогла зламалась і виснаживсь гребець
І провідних зірок давно не стало.
/Петро Панасенко, серпень 2024р./
#громадачитає
#Бібліотека_на_бульварі