Із 47-ми років життя — 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.
Рівно 20 років минуло між першим публічним виступом Василя Стуса — 4 вересня 1965-го в київському кінотеатрі «Україна» — тоді ще нікому не відомий поет виголосив протест проти арештів українських інтелігентів і його смертю 4 вересня 1985 року. Більшість часу між цими датами Стус провів у неволі.
12 січня 1972-го і засуджений за «антирадянську агітацію й пропаганду» до 5 років позбавлення волі і трьох років заслання. Покарання відбував у таборах Мордовії, більшість написаних ним віршів вилучалися і знищувалися. 1977- го висланий у селище Магаданської області, де працював на золотокопальнях.
Повернувшись до Києва, відмовився від радянського громадянства — «Бути радянським громадянином – значить бути рабом».
«Психологічно я розумів, що тюремна брама уже відчинилася для мене, що днями вона зачиниться за мною — і зачиниться надовго. Але що я мав робити? За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло — за той кордон: бо хто ж тут, у Великій Україні, стане горлом обурення і протесту? Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас», — писав Василь Стус про 1979-й — рік «свободи» між своїми двома вироками.
У травні 1980-го заарештований вдруге, визнаний «особливо небезпечним рецидивістом» і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Покарання відбував у таборі в Кучино.
Весна 1981 — останнє побачення з рідними.
1981-1985 — робота над зниклою збіркою «Птах душі». Відомо, що до книги входило близько 300 віршів і така ж кількість перекладів.
1982 — Василь Стус стає лауреатом міжнародної премії «Amnesty International», що вручається письменникам, які пишуть в увʼязненні.
1982-1983 — за передачу за кордон з табору і публікацію нотаток «3 таборового зошита» Василь Стус покараний роком камери-одиночки.
Наприкінці серпня 1985-го року Василя Стуса покарали карцером за те, що він, читаючи книгу в камері обперся рукою об нари. На знак протесту він оголосив сухе голодування (без води).
У ніч із 3 на 4 вересня 1985 — Василь Стус помирає у тюремному карцері за незʼясованих обставин (можливо, його вбивають, запобігаючи ймовірному висуненню поета на Нобелівську премію). Сталося це в таборі біля села Кучино Пермського краю.
Дружині заборонили похоронити Стуса в Україні. Лише після завершення терміну ув’язнення, у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах на Батьківщину і перепоховали на Байковому кладовищі.
* * *
Як добре те, що смерти не боюсь я,
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
#Абабагаламага #Ababahalamaha
#ВасильСтус #Палімпсести
Потрібен янгол помстu… [Електронний ресурс] // Facebook. Видавництво «Абабагаламага». – Режим доступу: https://www.facebook.com/ababahalamaha.publishers?locale=uk_UA. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 04.09.2024. - Мова укр.