8 квітня у всьому світі відзначається Міжнародний день ромів (циган).
Це свято було затверджено в 1971 році, в Лондоні, коли відбувся перший в історії Всесвітній циганський конгрес.
В цей день (8 квітня) було прийнято Циганський гімн - один з двох загальнонаціональних символів циганського народу, поряд з циганським прапором.
Написаний на основі пісні «Джелем, джелем».
Автор слів - Яскраво Йованович.
Особливістю гімну є відсутність чітко встановленої мелодії, кожен виконавець аранжує народний мотив по своєму. Також існує і декілька варіантів тексту, у яких в точності збігаються тільки перший куплет і приспів. Всі варіанти визнаються циганами.
Циганською мовою:
Джелем, джелем, лунгоне дроменса,
Маладілем бахтале роменса,
Джелем, джелем, лунгоне дроменса,
Маладілем бахтале роменса.
Ай, ромале, ай, чявале!
Картинки по запросу циганське життяАй, ромале, ай, чявале!
Ай, ромале, катар Тумен авен
Ле церенса бахтале дроменса
Ві манса су барі прізвище
Мудардала е. калі Легія.
Авен манса са лумніяке рому,
Кай путайле ле романе дрома,
Аке врямя - ушті ром Акана
Аме сутаса Мішта кай кераса.
Ай, ромале, ай, чявале!
Ай, ромале, ай, чявале!
Українською мовою:
Їхав я, їхав довгими дорогами,
Я зустрічав щасливих циган.
Картинки по запросу цигани кочовіЇхав я, їхав довгими дорогами,
Я зустрічав щасливих циган.
Ай, цигани, ай, хлопці.
Ай, цигани, ай, хлопці.
Цигани, звідки ви їдете
З шатрами на щасливих дорогах?
Перш була і у мене велика сім'я,
Так вбили її Чорні Легіони ...
Ходімо зі мною, цигани світу,
Відкрито циганські дороги!
Час прийшов циганам піднятися,
Високо ми піднімемося, якщо будемо діяти.
Ай, цигани, ай, хлопці.
Ай, цигани, ай, хлопці.
У циганському гімні відображена душа народу, прагнення до щастя, до вічного шляху (реального чи духовного), до свободи, до об'єднання, а також пам'ять предків, згадується одне з найстрашніших подій нашої історії, Калі Траш - масове вбивство фашистами циган.
Нагадаємо вам про відомі твори, героями яких стали ці волелюбні люди:
Проспер Меріме "Кармен".
Відома новела є вершиною творчості знаменитого французького письменника. В основу ппокладена історія пристрасного кохання баска Хосе до жорстокої, підступної і в то й же час привабливої циганки Кармен. Волелюбна жінка відмовляється підкорюватися Хосе ціною власного життя...
Ця новела стала однією з багатьох свтових оперних, театральних постановок та екранізацій.
Віктор Гюго "Собор паризької богоматері"
Ця книга найвідоміша на планеті - наповнена глибокими ідеями та образами. Яскраві герої вулична танцівниця, циганка Есмеральда та закоханого в неї карлика-потвору Квазімодо, звонаря собору Нотр-Дам, священника Фролло та капітана Феба де Шатопера показані на фоні химерного і строкатого середньовічного Парижа.
Вплинула циганська культура на українську літературу. Циган - один із традиційних персонажів української вертепної драми. Циганські мотиви відчутні в творчості Степана Руданського, Михайла Старицького, Миколи Гоголя, Івана Франка. Ліна Костенко створила поему "Циганська муза". У Юрія Покальчука вийшла повість "Циганські мелодії".
Ліна Костенко «Циганська муза» поема, яку українська поетеса створила, вносячи образ Папуші в український культурний простір та описуючи традиції ромського народу, а перш за все, складну та драматичну долю ромської жінки з табору. У сюжеті твору – молода циганка Папуша, яка захотіла навчитися грамоти, щоб писати вірші. Для табору вона інша, і всі її зневажали та засуджували. За це самі ж роми виганяють її з табору. Врешті жінка знаходить прихисток у Польщі, з роками її визнають у тогочасному польському літературному процесі, втім її душа залишається в степах. Цікаво й те, що поему «Циганська муза» поставили на сцені Київського музично-драматичного циганського академічного театрі «Романс» на початку 2000-х років.
ЦИГАНСЬКА МУЗА (уривок)
Неписаний закон циганського народу —
віків не ворушити, бо буде каламуть.
Вітчизни в них нема, тому й поетів зроду
немає, не було і не повинно буть.
Кибиток кочових ребристі халабуди.
Старого вожака гартоване лице.
Циганську маяту виносити на люди?!
Будь проклятий навік, хто зважився на це!
Сережками трясти, співати гарно — й досить.
Панка приворожити, здурить когось — не гріх.
А літери писать — тебе ніхто не просить.
Поезія? Народ?!
Ти що — проти своїх?!
