Як не дивно, як не дико, але іноді люди виступають ворогами природі, не замислюючись над тим, що, в першу чергу, виступають ворогами собі. І тоді трапляється біда. Найстрашніша прийшла до нас навесні 1986 року. Це була Чорнобильська трагедія – страшне свідчення того, до якої біди можуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість.
26 квітня, в день, коли трапилася ця катастрофа, дитяча бібліотека ім. О. Кошового разом з учнями 5-го та 6-го класів школи-інтернату №1 під час уроку-реквієму «Чорнобиль не має минулого» вшанували пам’ять тих, хто собою захистив «від лютої хвилі-пожежі» життя сотен тисяч людей.
Чорне мереживо на столі. Портрети пожежників, що першими вступили в двобій з вогнем: Віктора Кабенка, Миколи Іващука, Володимира Тишури. Пломеніють у вазах червоні тюльпани. Перед портретами палахкотять свічки пам’яті. Запала тиша… годинник відлічує секунди проникливої хвилини мовчання в честь безстрашних героїв.
А далі відбулася розмова про художні твори, присвячені цій страшній трагедії. Зокрема, діти познайомилися зі збіркою оповідань українського письменника Євгена Гуцала «Діти Чорнобиля» - правдивою і хвилюючою розповіддю про трагічне буття юних героїв вже після страшної трагедії. Це його оповідання «Зозуля», в якому малий Грицько намагається хоч чимось зарадити недужій бабусі. В неї радіація відібрала все: і здоров’я, і пам’ять, і вкоротила життя. Хлопчик ладен замість зозулі накувати бабусі багато-багато років життя, щоб утішити її.
Не залишає читача байдужим і «Різдвяне оповідання», де мова йде про дівчину Катрю, яка і не була в Чорнобилі, але трагедія не обійшла її сім’ю. Батьки захворіли і померли. І подруга з Прип’яті, з якою Катря листувалася, опинилася в лікарні.
Ці та інші оповідання Євгена Гуцала хвилюють, бентежать душу, закликають усіх людей: «Людство, зупинись!».
Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.
Провідний бібліотекар ЦМДБ ім. О. Кошового Крєтова О. І.