Не кожній людині дано опанувати таємниці, скажімо, пластики чи живопису. А проте є такі види художньої творчості, котрі доступні всім і кожному, як мовиться, старому і малому, вправному і невмілому. Йдеться про вишивання. Цей найпопулярніший в Україні вид прикладного мистецтва з давніх давен застосовувався для прикрашання одягу – жіночих блуз, чоловічих сорочок, суконь, фартухів, запасок, поясів, кожухів, хусток, речей побутового вжитку – рушників, серветок, скатертин і т. ін.

Сяють на полотні візерунки, стелиться оксамитовим килимом різнобарв'я казкових квітів і трав, всміхаються нам вигадливі півні та жарптиці – запрошують вибрати вільну годину та й узятися за голку, щоб оживити ще монотонну, невиразну площінь тканини чітким графічним узором та й ще втамувати спрагу прекрасного, яке живе в душі кожної людини.

Справжні художні витвори, невимушені, жваві, витончені, з'являються під голкою Людмили Василівни Кожушко. Вони зберігають і несуть глядачам тепло натруджених рук майстрині, гру її уяви, відчуття гармонії, естетичне бачення світу. Людмила Василівна опановувала таємниці вишивання у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів і з радістю готова поділитися набутими знаннями з усіма бажаючими. Сильна, мудра, талановита жінка – читачка центральної міської бібліотеки ім. М. Горького. Передусім цікавить її література про вишивку: різноманітні техніки, вишивальні шви, орнаменти. Вивчає Людмила Василівна історію українського костюма, щоб перенести стародавні візерунки на сучасний одяг або відправити на конкурс ляльку, одягнуту в національний костюм. Збира є коло себе людей, які вміють віднайти романтику у буденності, щоб зберегти на землі диво, шите червоними та чорними нитками.