Дослідження перше: " Історія, легенди, билини урочища Клебан-Бик”

Костянтинівка... Наша мала Батьківщина, Донеччина. Безкрайні ковильні степи, дим високих труб, терикони, цвіт акації - це все мій рідний край.

Кажуть : Донбас, яка природа? Яка красота? Всі знають , що це край екологічно тривожний, багато промислових підприємств, а значить багато відходів , що забруднюють землю, повітря, води. Так, це так, але ...

Сходить сонце. Заспівали пташки, скидається у річці риба, стрекочуть цвіркуни. Це Клебан-Бик.

29 лютого 2000 року сесія Донецької обласної ради прийняна рішення (№ 23/11-256) про створення регіонального екологічного ландшафтного парку "Клебан-Бик”. Але наші предки ще 500 років тому примітили заповідний край Дикого поля. А саме в царській грамоті , яка датована 1500 роком указані кордони козацьких вільностей Запо різ ької Січі: "... ріка Орель, Святогор'є, ріка Кривий Торь и урочище Бичок ”. С 1720 года урочище Бичок називалось Клебіна. А з 1740 року –Клебан-Бик. Ця назва означає – впадина на воді. В середньовіччя тут були хутора Мала Катериновка та Вишневий, де відставні козаки організовували зимівки. Місця були дуже добрі для проживання – річка мала чисту воду, багато риби, в лісах було багато дич ини , а про сінокоси нічого й казати.

Про ці місця в нашому місті ходять легенди, стар овинні билини , які дойшли до нас через тисячоліття. Так один із місцевих краєзнавців –археологів завіряє нас , що в поймі річки Бик , під горою, подобалось розбивати свій табір древнім воїнам. В тому числі і князь Ігор Святославович, який йшов на половців. … Я ніби бачу, як заходить сонце, виблискують щити, димляться вогнища , вариться юшка. Во їни після важкого переходу вмиваються в річці. П ’ ють чисту, джерельну воду. Напувають коней...

А пятнадцять років тому газета " Труд” помістила розповідь очевидця ,який бачив в урочищі "Клебан-Бик” сні гову людину. Дуже сміялися над цією статтею місцеві мешканц і . Але від слух ів до п равди -один крок. І щоб пішли чутки мабуть були якісь події, що стали приводом до написання статті на такому високому рівні. Але й справді природа тут дуже чарівна, заворожує, навіює таємничість.

Дослідження друге: "На місці теплого моря.”

В Костянтинівському районі є місця, які є не тільки національним багатством, але й належать всьому людству. Як вважають вчені , в кам”яно-вугільному періоді в цьому районі було тепле і неглибоке море. Називали його Пермське море. Жило там дуже багато тварин, а саме бесхребетних . Навіть сьогодні , на лівому обривистому боці водосховища, зустрічаються зкаменілі залишки молюсків, коралів, різних рослин. Територія тут гориста, характеризується грядами, земля густо і глибоко порізана ерозією. То там, то там виступають корінні породи, що йдуть грядами. Дана природна територія являє особливу наукову та природоохоронну цінність , як єдине найповніше оголення картамирської та никитівської свит нижньопермських відкладень у Кальміус-Торецькій западині. Фактично тут на площі 60 га лежить геологічний пам”ятник природи " Клебан-Бикське оголення”.

Флора оголення представлена байрачними лісами, де росте камнелюбна , сухостійка рослинність. В байрачних лісах росте дуб звичайний, ясень високий, в ’ яз голий, клен польовий і ясенелистний та інші. Із різнотрав’я зустрічається в”язель строкатий, молочай Согієра, шавлія поникла, зопник колючий. Кущі представлені шипшиною, караганою, таволгою, гльодом, кизильником, терном та інші. На невеликій території мирно уживаються більше 200 видів трав ’ янистих та дерево-кущевих порід.

Дуже багато рослин, що ростуть тут мають не тільки цінність , як лікарські трави, вони занесені до Червоної книги України. Наприклад, ковиль волокнистий, Лесінга і опушоколистий, полин український безвойлочний, рябчик російський, тюльпан змієлистний, шафран сітчястий ,сон трава.

Тваринний світ такох дуже різноманітний. Звдяки наявності придатних нерестилищ водоймище має велике значення як місце відтворення аборигенної іхтіофауни. В самому водосховищі живуть більше 20 видів риб. На берегах живуть ящериці, вужі, гадюки, жаби, черепахи , вутки, фазани, куниці, зайці, косулі, кабани, єнотні собаки . Водно-болотні угіддя мають виключне значення для відтворення водоплавних видів птахів. Світ птахів –більше 150 видів.

Дослідження третє: " Історія створення Ландшафтного парку "Клебан-Бик”

Такий парк в нашому Костянтинівському районі перший. Ініціатива по створенню в районі такого парку належала керівнику райгосадміністрації Н Комарю (нині депутату ВР від Костянтинівки та району). В районі була створена робоча комісія, яка займалася цим питанням. Керівником, майбутнім директором був назначений керіник екологічної інспекції Н Мешко. Спеціалістами обласного відділа заповідної справи було вивчено досвід створення і роботи декількох уже працюючих ландшафтних парків. Н Мешко побував в ландшафтних парках "Кінбурська коса” , "Гранітно-степове побужьє” , "Дніпрорудське”, що в Миколаївській та Запоріжських областях.

Сьогодні уже четвертий рік , як радує нас цей парк, загальною площою 1874 га. Кордони парку відмічені щитами , інформаційними та граничними охранними знаками. Сьогодні парк – музей природи для нас, костянтинівців , місто відпочинку та туризму.

В парку сьогодні побудована красива центральна садиба. Туристи можуть сьогодні не тільки помилуватися красивими ландшафтами, а й подивитися цікаві сюжети з життя парку , засняті на плівку. В перекладі на англійську мову "парк” означає великий декоративний сад, з дорожками для прогулянок та майданчиками для ігр. Костянтинівські природолюби це поняття роширили. Уже зараз вони знайомлять відвідувачів з флорою та фауною заповідника. Кроме цього готові показати унікальні геологічні відкладення. Коли краще бігати Ігор сподін український марафонець дає поради. І це тільки початок. Є задумка розбити парк на дві зони. Перша буде створена по класичному англійському зразку –з тропами для прогулянок, майданчиками. А друга- заповідна. Закрита для вільного відвідування. Уже ведеться велика робота в цьому напрямку.

Дослідження черверте: ” Подих рідної землі: Заповідні зони району”

Сьогодні очолює парк директор, він же керівник служби охорони парку- Борис Жила. Він та його невеличка команда працює вдало. Під їх крило не так давно був переданий ландшафтний заказник ” Білокузьмінівський”. Там на 200 га розміщені геологічні пам”ятники природи. Я так хочу розказати про цю красу...

Закінчується літо, осеніє... Земля відпочиває від літньої спеки. Яскраві кольори змінюються теплими тонами . Зелений наряд зміняється на всі кольори веселки. Крутиться в танці жовтий, багряний і вже почорнівший лист. А підсохші ковильні простори! Їх пепельні переливи під поривами теплоко вітру на очах зміняють свої відтінки. І тут серед степної рівнини виростають крейдові виходи, які народилися кілька міліонів років тому, на місці древнього моря. Під дією води, вітра, сонця ці відкладення набули причудливих форм , які нагадують героїв билин та казок.

А ось у урочищі "Стінки” (сьогодні це ботанічний заказник), мабуть сам Господь Бог поставив свою багату ландшафтну відмітину. Всього на якійсь там сотні гектарів зібрав унікальне різнотрав ’ я. Ботаніки тут нараховують більше 100 найменувань. Серед них занесені в Червону книгу України- птицемолочник Буше, тюльпан дубравний, ковила ворсиста , ковила Лессінга.

Сьогодні на території району виявлено немало незайманих куточків природи. Це балки Щуровська і Кравецька, (Саме балка Кравецька також одержала статус заповідника в 2000 році.) , урочища Осиново і Редкодуб, є Оленівський ліс. Тепер заповідна територія Костянтинівського району збільшилась до 3090 га.

А про унікальну геологічну реліквію Донбасу " Зкам’янілі дерева” і казати не приходиться. На території Кондратівської сільської ради чудом збереглося місто , де на поверхні лежать останки кам ’ яних дерев , діаметром до одного метра. Це говорить про те, що на наших землях в кам ’ яно-вугільний період (250 міл років тому) росли великі дерева араукарії. Які і створили в нашій місцевості кладові з вугілля. Дуже шкода, що з кожним роком ці закам’янілі пеньки зникають безслідно . І зовсім не з причині ерозії. А по вині людей. В усьому світі ми знаємо всього тільки кілька прикладів таких застиглих, закляклих в камені рослин. Як же треба їх берегти, охороняти, щоб було що показати нашим дітям.

2004 рік - Рік духовності на Донбасі. Унікальність, неповторність, оригінальність, індивідуальність...- цілу низку прекрасних епітетів можна згадати, розповідаючи про природні перлини нашої української, донбаської землі –заповідні ділянки, ще відносно збереженої , дикої природи. Адже природа, її сьогоднішнє становище –це також наша ДУХОВНІСТЬ. Кожний природній , чи історичний ландшафт земного материка, як і всяка людина ,що живе в ньому, має свої відмінні риси. Але, як і серед людей є розумніші, добріші, багатші серцем , так і кожна природно-історична область, природне урочище чи ландшафтна місцевість по-своєму індивідуальні, якісно визначені та генетично єдині. Все це - моя земля - моя Україна, моя Батьківщина, моя Донеччина! Славлю тебе!

Дослідження підготувала провідний бібліограф ЦБ Шпакова Н.Н.