М.Костянтинівка
З ІСТОРІЇ МІСТА
На високому, майже крутому березі ріки Кривий Торець стоїть наше місто Костянтинівка. Воно відлічує свій вік з того дня, коли перші поїзди пішли Курсько – Харківсько – Азовською залізницею. З початком у грудні 1869 року руху поїздів цією магістраллю у донецькому степу з’явились залізничні роз’їзди і станції, одна з котрих і була названа, як поруч розташоване селище Костянтинівка.
Економічно вигідні транспортні зв’язки, близкість залягання ізвестняків, пісків та вогнетривких глин, а також вугілля і залізних руд залучили до Костянтинівки бельгійських підприємців. У 1895 біля залізничної станції почалось будівництво заводів скляного, скловиробів, дзеркального, хімічного та залізопрокатного. У квітні 1929 року будівники заклали перший камінь заводу "Укрцинк,” а 7 листопада трудящі Костянтинівки відзначили отримання першого цинку. У 1932 році завод "Вторчермет” видав перші 180 000 тон металевої шихти для металургійного заводу ім. Фрунзе. 1934 рік – дзеркальний завод, котрий розпочав випуск скла для автомобільної промисловості, став називатися "Автоскло.” У 1937 – 1939 рр. колектив завода виконував почесні спеціальні замовлення Радянського уряду: зварили рубінове скло для перших Кремлівських зірок, котрі було встановлено у 1937 році, виготовили хрусталеву чашу діаметром 2,5 м для декоративного фонтану Радянського павільйону на всесвітній виставці у Нью – Йорку та рубінове скло для копії кремлівської зірки на цьому павільйоні(1939 р.) Декоративне скло випускалось і для облицювання станцій Московського, Ленінградського метро; скло і ілюмінатори для атомоходу "Ленін”; дзеркала для Палацу з’їздів і центру міжнародної торгівлі в Москві; скло для Останкінської телебашні. На базі заводу "Автоскло” у 1962 році було створено науково – дослідницький інститут скла, нині - "Український державний інститут скла.”
У листопаді 1943 року у місті розпочала свою роботу артіль”Харчпром” яку у 1964 році було перейменовано у Костянтинівську кондитерську фабрику. Нині вона входить до складу ЗАТ ВО "Київ – Конті."
У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу, а в 1932 році стала містом обласного підпорядкування.
Багато костянтинівців внесли помітний вклад у розвиток науки, техніки, літератури і іскуства, стали відомими далеко за межами міста. Це : А.Жуков – доктор технічних наук, директор НІІ промстрой матеріалів УРСР, В.Костарчук – професор, заслужений робітник культури УРСР, Г.Кондратенко – доктор медичних наук, заслужений діяч науки УРСР, К.Бондарєв, доктор технічних наук, професор, директор Державного інститута скла в Москві, Т.Чебалін і Н.Ференчук – письменники, Вадим Семернин і Леонід Воронін – поети – пісняри.
З ІСТОРІЇ МІСТАНа високому, майже крутому березі ріки Кривий Торець стоїть наше місто Костянтинівка. Воно відлічує свій вік з того дня, коли перші поїзди пішли Курсько – Харківсько – Азовською залізницею. З початком у грудні 1869 року руху поїздів цією магістраллю у донецькому степу з’явились залізничні роз’їзди і станції, одна з котрих і була названа, як поруч розташоване селище Костянтинівка.
Економічно вигідні транспортні зв’язки, близкість залягання ізвестняків, пісків та вогнетривких глин, а також вугілля і залізних руд залучили до Костянтинівки бельгійських підприємців. У 1895 біля залізничної станції почалось будівництво заводів скляного, скловиробів, дзеркального, хімічного та залізопрокатного. У квітні 1929 року будівники заклали перший камінь заводу "Укрцинк,” а 7 листопада трудящі Костянтинівки відзначили отримання першого цинку. У 1932 році завод "Вторчермет” видав перші 180 000 тон металевої шихти для металургійного заводу ім. Фрунзе. 1934 рік – дзеркальний завод, котрий розпочав випуск скла для автомобільної промисловості, став називатися "Автоскло.” У 1937 – 1939 рр. колектив завода виконував почесні спеціальні замовлення Радянського уряду: зварили рубінове скло для перших Кремлівських зірок, котрі було встановлено у 1937 році, виготовили хрусталеву чашу діаметром 2,5 м для декоративного фонтану Радянського павільйону на всесвітній виставці у Нью – Йорку та рубінове скло для копії кремлівської зірки на цьому павільйоні(1939 р.) Декоративне скло випускалось і для облицювання станцій Московського, Ленінградського метро; скло і ілюмінатори для атомоходу "Ленін”; дзеркала для Палацу з’їздів і центру міжнародної торгівлі в Москві; скло для Останкінської телебашні. На базі заводу "Автоскло” у 1962 році було створено науково – дослідницький інститут скла, нині - "Український державний інститут скла.”
У листопаді 1943 року у місті розпочала свою роботу артіль”Харчпром” яку у 1964 році було перейменовано у Костянтинівську кондитерську фабрику. Нині вона входить до складу ЗАТ ВО "Київ – Конті."
У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу, а в 1932 році стала містом обласного підпорядкування.
Багато костянтинівців внесли помітний вклад у розвиток науки, техніки, літератури і іскуства, стали відомими далеко за межами міста. Це : А.Жуков – доктор технічних наук, директор НІІ промстрой матеріалів УРСР, В.Костарчук – професор, заслужений робітник культури УРСР, Г.Кондратенко – доктор медичних наук, заслужений діяч науки УРСР, К.Бондарєв, доктор технічних наук, професор, директор Державного інститута скла в Москві, Т.Чебалін і Н.Ференчук – письменники, Вадим Семернин і Леонід Воронін – поети – пісняри.