Костянтинівська центральна міська публічна бібліотека
Довідково- інформаційний сектор
«Всеволод   Гаршин - голос минулого»
(до 160 річчя з дня народження )
Краєзнавча закладка

    Шановні користувачі! Донбас є  колискою, де народилося  і виросло багато відомих людей. 14 лютого 2015 року  виповнюється  160 років з дня народження  нашого земляка, відомого письменника, казкаря, критика   Всеволода Гаршина.
    Цікаво, що однією з перших в XIX столітті оповідання  Гаршина переклала англійською мовою Етель Ліліан Войнич - автор легендарного «Овода». І сьогодні в університетах Європи вивчають твори Гаршина.
  Маємо надію, що підібраний нами матеріал буде корисний  для учнів. студентів,  які  вивчають  творчість письменника.

    Народився Всеволод Гаршин 2 лютого (14 н.с.) 1855 року в маєтку Приємна Долина Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Донецької області) у офіцерської сім'ї.
    Мати Гаршина - "типова шестидесятниця", цікавилася літературою і політикою, вільно володіла німецькою та французькою мовою, справила величезний вплив на сина. Вихователем Гаршина був і П.Завадовський, діяч революційного руху. До нього згодом піде мати Гаршина і буде супроводжувати його на заслання. Ця сімейна драма відбилася на здоров'я і світовідчутті Гаршина.
З 1864 по1874 рік Всеволод Гаршин навчався в гімназії, де почав писати, наслідуючи то "Іліаді", то "Записок мисливця" І.Тургенєва. У ті ж роки він захоплювався природничими науками, чому сприяла дружба з О.Гердом, талановитим педагогом і популяризатором природознавства. За його порадою Гаршин надходить до гірничого інституту, однак з цікавістю слухав лише лекції Д.Менделєєва.
У 1876 почав друкуватися - нарис "Справжня історія енського земського зібрання" написаний в сатиричному дусі. Зблизившись з молодими художниками-передвижників, написав ряд статей про живопис, представленої на художніх виставках. З початком російсько-турецької війни Гаршин відправляється добровольцем у діючу армію, бере участь в болгарському поході, враження від якого лягли в основу оповідань "Четыре дня" (1877), "Очень коротенький роман" (1878), "Трус" (1879) та інших . У бою при Аясларе був поранений, лікувався в госпіталі, потім був відправлений додому. Отримавши річний відпустку, Гаршин їде до Петербурга з наміром зайнятися літературною діяльністю. Через півроку був проведений в офіцери, після закінчення війни звільнений в запас (1878).
У вересні стає вільним слухачем історико-філологічного факультету Петербурзького університету.
    У 1879 були написані оповідання "Встреча" і "Художники", що ставлять проблему вибору шляху для інтелігенції (шлях збагачення або повний поневірянь шлях служіння народу).
"Революційний" терор кінця 1870-х Гаршин не прийняв, події, пов'язані з цим, сприймав дуже гостро. Йому ставало дедалі очевидніше неспроможність народницьких методів революційної боротьби. В оповіданні "Ночь" було висловлено трагічне світовідчуття цього покоління.
    На початку 1870-х Гаршин захворів психічним розладом. У 1880 році після невдалої спроби заступитися за революціонера Млодецького та наступної стратою, яка потрясла письменника, його хвороба загострюється, і близько двох років він перебував у психіатричній лікарні. Тільки в травні 1882 року повертається до Петербурга, відновивши душевну рівновагу. Публікує нарис "Петербургские письма", що містить глибокі роздуми про Петербурзі як "духовної батьківщині" російської інтелігенції. Надходить на цивільну службу. У 1883 одружується на М.Золотіловой, яка працювала лікарем. Вважає цей період найщасливішим у житті. Пише краще своє оповідання "Красный цветок". Проте у 1887-м наступає чергова важка депресія. Він змушений залишити службу, почалися сімейні сварки між дружиною та матір'ю. Все це призвело до трагічного результату.
    Гаршин покінчив життя самогубством 5 квітня 1888 року. Похований у Петербурзі.