Трагічна сторінка історії, яка потім буде об’єднана під загальною назвою Розстріляне Відродження, має своє відображення і на теренах Донеччини. Але, на жаль, тут досі не наважуються визнати жертв та катів цієї трагедії. Бо першим відмовляють навіть в пам’ятній позначці, а других досі вшановують...
.....Олексій Фарбер, Фелікс Ковалевський, Василь Гайворонський, Григорій Баглюк, Іван Приблудний, Василь Іванів-Краматорський, Петро Височина, Іван Савич, Григорій Костюк — про цих літераторів, які в 20-30-х роках працювали на Донбасі, в радянському шкільному музеї не йшлося. Бо всі вони зазнали утиску, тому що на хвилі українізації почали усвідомлювати свої коріння та писати рідною мовою. Хтось пройшов табори, як, наприклад, костянтинівець Василь Гайворонський. Під час Другої світової він опинився в США, де за твір "Заячий пастух” був визнаним одним з провідних українських літераторів в еміграції. "Скільки їх є! Скільки є… Стріляють одні одних, а ніяк не перестріляються”, - написав Гайворонський в оповідання "А світ такий прекрасний”, бо на собі відчув радянську "прихильність” до майстрі слова.
Детальніше:
Донеччина: поети, яких стратили // Тиждень UA .URL: http://m.tyzhden.ua/Culture/202499#.WfCepSb15n8.facebook (дата звернення: 27.10.2017