,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Липень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
Архів новин сайту
Липень 2018 (31)
Червень 2018 (74)
Травень 2018 (87)
Квітень 2018 (68)
Березень 2018 (82)
Лютий 2018 (77)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


Василь Іванів (Краматорський)Інформаційна закладка

 

КЗК «ЦСПБ»
Центральна міська публічна бібліотека 
Довідково - інформаційний сектор

Василь Іванів (Краматорський)
Інформаційна закладка

Шановні користувачі!
          У кожному регіоні, у кожній місцевості існує ще багато таємниць, як в історії, так і в літературі. Такою таємницею для літератури Донецького краю є постать Василя Іваніва.
      Друкувався він в періодиці ( газетах, журналі «Забой» ) наприкінці 20-х — по- чатку 30-х років ХХ століття під псевдонімом Краматорський. До наших днів дійшло близько двадцяти його віршів, надрукованих в періодиці.       
       Його прізвище згадується в Історії міст і сіл УРСР (Донецька область) таким рядком: «...мужніло письменницьке перо В. П. Іваніва Краматорського» [33, с. 452]. Поетичні рядки Василя Іваніва мають свіжість світу, яка надихає людину на радість, тяжіння до всесвітніх масштабів. Відомо і те, що працював він у газеті «Краматорская Домна», але офіційно чи ні — це поки залишається «білою плямою». 
       Невідома також і біографія Василя Іваніва. Наприкінці 20-х років він входив до складу редколегії журналу «Забой». До нашого часу дійшло чимало його статей, які були надруковані в газеті «Краматорская Домна» українською мовою.
        Ще один цікавий факт. Василь Краматорський підготував до друку збірку поезій «На грані». Ця збірка була надрукована в бібліотеці журналу «Забой». Але де дівся повністю її тираж — невідомо. Всі його публікації закінчуються 1936 роком.
Донбас*
Тобі свою пісню співаю,
Бетонів і вугільних мас,
Огневий, задимлений краю,
Масивний, сталевий Донбас.
Я знаю — сталеві погруддя
І мозок електрики в грозь,
Де крани, мотори, і люди,
В огневе боріння взялось.
Прольотами йдуть паровози
І льотом проносять масив,
У хмарах димової грози,
В огневих краплинах роси.
Тобі свою пісню співаю,
Сталевий повстанням Донбас,
Могутній задимлений краю,
Піднесений волею мас.
 Осінь**
Останній день, а там вже й осінь,
Пожовкла, тиха, мов печаль.
З промінням сонячним розкосим,
Як не пригрітий серцем жаль.
Рідненька осінь, тиха й гола,
Чомусь всміхалась на стерні.
Й бур’ян пожовклий вітром поле,
І тихо гасне в далині.
І чимсь таким близьким, пройдешнім,
У серце глядячи, співа.
Немов в житті не будуть весни,
А тільки скошені жнива.
Але ж даремно, осінь мила,
З тобою плачу тільки вмить,
Своє прожите ти вже встигла,
А я і в зиму хочу жить.
Нехай проходить день пройдешній,
А день майбутній хай іде,
Як не для мене будуть весни,
Так іншим буде тихий день.
 Україна*
Ой гудуть, гудуть невпинно
На вогні дроти,
І здається, Україно,
Не колишня ти…
І не та, що похилилась
На тини в гаях,
А нова, рідненька, мила,
Не чужа — моя.
Перехрещуєш димами
За вогнем лани,
І вогонь твій димарями
Попід небом спить.
Я тебе, моя Вкраїно,
Не упізнаю…
Ні — навкруг не квіт жоржини,
А цвітуть вогні.
До полтавських перегонів,
Київських шляхів
Буйний вітер міцно гонить
Твій гарячий спів.
У димовій завірюсі
Льне вогонь щодні.
Чи не тому в чорнім русі

  Наталія Лапушкіна. «Василь Краматорський та літературний Краматорськ» Уривки з книги.
     Усі матеріали про літературне життя Краматорська, які до цього часу вдавалося знайти, свідчили про те, що організований літературний процес в нашому місті розпочався в 1927 році з появою першого друкованого видання «Краматорська Домна». Про це ж писалося і в книзі автора цієї статті «Українське письменство Краматорська». Проте, подальші пошуки в цьому руслі довели, що Краматорськ мав свій літературний гурток ще в 1925 році. Стверджувати це нам дає можливість невеличкий допис в газеті «Культура і побут» (додаток до газети «Вісті») мало кому відомого письменника Василя Краматорського. Тож спробуємо відкрити для себе не тільки новий факт з літературного життя міста, а й нову досить загадкову постать. Хто ж такий Василь Краматорський?
       Василь Іванів-Краматорський – поет, що стояв біля витоків українського слова в Краматорську, організації літературного життя міста. Його вірші можна побачити на сторінках «Краматорської Домни», практично в кожному номері літературного журналу «Забой» – друкованого органу однойменного літературного угрупування Донеччини (1925-1932), членом якого був поет. Подекуди виступає В. Краматорський і як робітничий кореспондент, відстоюючи у своїх дописах процес українізації, подаючи інформацію про літературне життя Краматорська 20-х років. Усі свої матеріали підписує псевдонімом (напевне це не справжнє ім’я письменника) В. Краматорський.
      У статті «У Краматорській студії «Гарт»*, надрукованій у газеті «Культура і побут» В. Краматорський пише про народження та роботу літературної студії «Гарт» у нашому місті, зазначаючи, що «краматорська ячейка почала своє існування з 8-го березня 1925 року» і на травень того ж року вже «нараховувала 30 членів, з яких 22 робітники та 8 службовців» [6, 7]. На жаль, письменник не називає ні єдиного імені, проте детально описує проведення занять студії, що відбувалися щотижня в неділю та малює плани на майбутнє. «Загальна та дружня критика, що доходить іноді до палких суперечок, одна з головних рис у роботі ячейки. А скільки радості в ячейці, коли хто-небудь прочитає свій вдалий твір, ячейка тоді співає хором, призначає твір до стінгазети (мабуть, мова йде про «Краматорську Домну», яка спочатку з’явилася як стінгазета – Л.Н.) чи ЦБ «Гарту» на оцінку» [6, 7].
    Про самого письменника відомо дуже мало, хоча його ім’я як члена «Забою» неодноразово згадується і на сторінках журналу «Забой», і в матеріалах самого літоб’єднання, а також в «Українській Літературній Енциклопедії» [9], «Літературознавчому словнику-довіднику» [7], в «Історії міст і сіл УРСР» [5], статтях В. Біляєва [1], І. Дзюби [4] тощо. Неодноразово зустрічаємо й натяки на трагічність долі поета, проте достовірних даних про це немає. Натомість в журналі «Забой» 1930 року знаходимо повідомлення про те, що Василь Краматорський підготував до друку збірку віршів «На грані», яку планувалось того ж року друкувати в «бібліотеці Забою». Проте, мабуть, книжка так і не побачила світу, принаймні не знайдено її ні в бібліотеках, ні в архівах. Поряд із повідомленням подано й коротку характеристику творчості поета: «Краматорський – поет-лірик. Його твори просякнені глибоким замилуванням степу й ритмічною мелодією індустріальних велетнів-заводів, що розташувалися в степу й перетворюють його на могутнє, життєздатне серце країни» [8, 49].
     Творчість письменника прийнято розглядати в контексті того часу, коли він жив. І це не випадково, бо, безумовно, кожна епоха висуває свої вимоги до того, хто береться її описувати. Тому подекуди важко зрозуміти ті ідеали та настанови, які сповідували навіть попередні покоління, не кажучи вже про більш віддалені часи.
     Василь Краматорський творив у той час, коли Донбас, за словами Івана Дзюби, – «це звучало гордо», коли кожний відчував свою уявну причетність до слави цього імені, намагаючись своєю працею долучитись до цього, «вміло створеного радянською пропагандою, почесного статусу» [3, 3]. Такою непідробною гордістю за славне теперішнє «могутнього, задимленого краю» наповнені й більшість поезій В. Краматорського. І ця любов до «малої» вітчизни, у якій відкривається і Вітчизна велика, зливається воєдино у любов до землі, степу та працьовитого донбасівського народу, поняття життя і тління, народження і смерті. Його твори не завжди досконалі в художньому плані, деякі більше схожі на римовані гасла декларативного характеру, що певною мірою обумовлено вимогами того часу, коли вони були написані. Тут варто згадати слова того ж Івана Дзюби: «Звертаючись сьогодні до літератури 30-х років, ми часто будемо вражені й шоковані. Настільки змінилися за цей час світ наших суспільно-політичних уявлень та моральна орієнтація. Точніше: настільки відмінне наше мислення від того, яке література 30-х років подавала за норматив» [2, 89]. Тому не завжди зрозумілим є для нас той пафос, з яким письменник оспівує тему індустріалізації, присвячуючи деякі поезії машинам, сталі, залізу, заводам тощо. Проте, коли поет вдається до вічних тем (природи, почуттів), спостерігаємо й досить цікаві зразки поезій, сповнених душевного ліризму та щирості.
      Не беремося схвалювати чи засуджувати творчість краматорського поета. Проте незаперечним є той факт, що Василь Іванів-Краматорський займав не останнє місце в українському літературному процесі Донбасу 20-30-х років ХХ століття, про що свідчить хоча б занесення його імені до академічного видання «Літературознавчого словника-довідника», де у матеріалі про літературне угрупування «Забой» читаємо: «За період українізації при підтримці наркома освіти УРСР М. Скрипника українські творчі сили (К. Герасименко, Г. Баглюк, Б.Павловський, В. Іванів-Краматорський, Ф. Ковалевський, Д.Ткач, І.Ткаченко та ін.) спромоглися вивільнитися з-під російської опіки, яка гальмувала розвиток українського письменства» [7, 269]. І дійсно, проглядаючи журнал «Забой» з 1923 по 1931 рік, можна побачити, що серед російськомовних творів першими українською мовою з’являються саме вірші В. Краматорського.
     Сподіваємося, що цей матеріал про призабутого краматорського поета знайде відгук у душах читачів. Бо дуже прикро, що на сьогодні мало хто знає, що був у нашому місті такий поет – Василь Краматорський.
Детальніше: 

Наталія Лапушкіна.    «Василь Краматорський та літературний Краматорськ» [Електронний ресурс] //Книжчин дым  – Електронні дані. –– Режим доступу: http://book-house.org/html/eaiooe3ia.htm    , вільний  (дата звернення 1302 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.
Радимо  звернутися до таких джерел:

Поет Василь Іванів-Краматорський - жертва тоталітаризму ... [Електронний ресурс]  // youtube – Електронні дані. –– Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=k66A-wb0CxE   , вільний  (дата звернення 13. 02 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.
 

Розгром літературного руху в Донбасі у 30-х роках минулого століття [Електронний ресурс]  //Всеукраїнська експерта мережа – Електронні дані. –– Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=54242  , вільний  (дата звернення 13. 02 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.

 

Елезавета Гончарова Поети, яких стратили. [Електронний ресурс]  //Тиждень ua – Електронні дані. –– Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/202499   , вільний  (дата звернення 13. 02 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.

 

Донбас літературний – трагічна доля українських письменників (автор: Алтухов Володимир)  [Електронний ресурс]  // – Електронні дані. –– Режим доступу: http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/politika/donbasliteraturnijtragicnadolaukraienskihpismennikivavtoraltuhovvolodimir?tmpl=%2Fsystem%2Fapp%2Ftemplates%2Fprint%2F&showPrintDialog=1  , вільний  (дата звернення 13. 02 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.

 

Баглюк Григорій Микитович[Електронний ресурс]  //Укр.ліб– Електронні дані. –– Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1530    , вільний  (дата звернення 13. 02 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.


Інформаційну закладку підготувала провідний бібліограф ЦМПБ Шпакова Наталя.


Обсудить на форуме