«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани». 

                                                                                                                            Максим Рильський

     

    В цьому році ми відзначаємо одну з найбільших подій української історії - 100-річчя створення на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття  Західно -Української   Народної Республіки (ЗУНР).  Уночі з ЗІ жовтня на 1-го листопада українські військові частини під проводом Сотника Дмитра Вітовського взяли під контроль всі головні пункти Львова: вранці 1-го листопада, в старовинному городі Князя Лева над ратушею замайорів синьо-жовтий прапор. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові затвердила «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», яким проголосила створення ЗУНР.

    Саме тим доленосним подіям для ще молодої  Української держави було присвячене чергове засідання літературного об’єднання «Дзеркало». В історичному повідомленні 

«ЗУНР – символ прагнень українців до незалежності» для членів літературного об’єднання було проведено дослідження процесу утворення ЗУНР, її державотворчу діяльність, охарактеризовані  причини та перебіг українсько-польської війни, визначене історичне значення Акту злуки УНР та ЗУНР.

    Західно -Українська Народна Республіка прагнула відродити українську національну державність, створити широкі можливості для повноцінного національно-державного, економічного й культурного життя українців. ЗУНР стала яскравою сторінкою історії України. Своїм існуванням вона показала незламну волю українського народу до незалежності у власній соборній державі.

    Хотілося б, щоб кожен свідомий українець ще раз замислився над подіями того часу, проаналізував значення та роль ЗУНР в процесі національного державотворення й віддав шану борцям за незалежність України. І ми кожного разу знову повертаємось до тих вікопомних днів. Повертаємось не лише для того, щоб віддати шану, а, передусім, щоб отримати від них те невичерпне джерело сили, знання та досвід, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний час розбудови самостійної української держави.

               Провідний бібліотекар Костянтинівської  ЦМПБ  Тютюнік С.О.