КЗК «ЦСПБ»

Центральна міська публічна бібліотека

Довідково - інформаційний сектор

Інформаційна закладка

     Батуринська трагедія - каральні дії московських військ із захоплення і знищення столиці гетьмана Івана Мазепи Батурина і його мешканців, що були проведені 2 листопада 1708 року за наказом московського царя Петра I. У ході цих дій були вирізані всі мешканці міста, незалежно від віку і статі. За різними оцінками загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців. В історію України ці події увійшли під назвою «Різанина в Батурині».

    Костомаров пише про ті події наступне: "30 жовтня приїхав до Погребків Меншиков, і тоді відбулася військова рада, що поклав взяти Батурин і, в разі опору, щоб знищити його як головний притон сили, неприязної царя Малоросії ... В 6 години наступного ранку Меншиков зробив напад і наказав знищити в замку всіх без відмінності, не виключаючи й немовлят, але залишати в живих начальників, для передачі їх страти. Все майно батуринців віддавалася заздалегідь солдатам, тільки знаряддя повинні були стати казенним надбанням. Протягом двох годин все було закінчено: гетьманський палац, служби та двори старшин - все було перетворено на попіл. Все живе було винищено ... Втім, багато хто встиг піти наперед і залишитися цілими. Це видно з того, що згодом поверталися до Батурина багато обивателі на свої місця ... "

Цей та інші каральні походи і репресії проти козацької старшини були відплатою московського царя за бажання українців здобути власну незалежність.

Батуринська трагедія в українській культурі

Батуринські події знайшли відображення в народній думі «Семен Палей і Мазепа»:

[…] А в городі Батурині 

Мужиків та жінок 

У пень сікли да рубали, 

Церкви палили, святості да 

Ікони під ноги топтали 

Поет Тарас Шевченко, в поемі «Великий льох» (1845), цілий розділ приділив подіям у Батурині:

[…] Цареві московському 

Коня напоїла 

У Батурині; як він їхав 

В Москву із Полтави. 

Я була ще недолітком, 

Як Батурин славний 

Москва вночі запалила, 

Чечеля убила, 

І малого, і старого 

В Сейму потопила. 

Я меж трупами валялась 

У самих палатах 

Мазепиних … Коло мене 

І сестра, і мати 

Зарізані, обнявшіся, 

Зо мною лежали […]

Подіям Батурина присвячені:

повість Богдана Лепкого «Батурин» (1927), з першої книги історичної епопеї «Мазепа»;

роман Романа Іваничука «Орда» (1992);

збірка поезій Івана Шкурая (Деснаша) «Батуринська голгофа»;

дума А.Пашкевича на слова І.Мазепи та Й.Струцюка «Горить Батурин»;

історичне оповідання Олелька Островського «Руйнування Батурина» (1913).

Зайняли вони своє місце і в батуринських легендах: відомі легенди про втрачені в Батурині скарби Мазепи, про зрадника Івана Носа, про Меншикова і стареньку матір.

Детальніше: 

Батуринська трагедія [Електронний ресурс]  // Вікіпедія – Електронні дані. –– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F?fbclid=IwAR18n1jdhHbV7wgGzGMomTGNh3YUbsKswEY0ZYA6-RsZGnp0_uW-DrE3N9k    , вільний  (дата звернення 10. 10 .2018 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.