,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Червень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів новин сайту
Червень 2019 (48)
Травень 2019 (68)
Квітень 2019 (76)
Березень 2019 (88)
Лютий 2019 (103)
Січень 2019 (117)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


«2019 РІК. КОСТЯНТИНІВСЬКОМУ РАЙОНУ – 80 РОКІВ».

 

«2019 РІК. КОСТЯНТИНІВСЬКОМУ РАЙОНУ – 80 РОКІВ».

З глибини століть.
Територія сучасного Костянтинівського району з невеликими змінами в адміністративно-територіальному поділі раніше входила до складу Катеринославської губернії Бахмутського повіту.
У Бахмутському (Артемівському) державному історичному архіві зберігалися документи з 1722 по 1941рр. з історії Костянтинівського району та міста. Але більша частина цих документів була спалена німецько-фашистськими загарбниками 02.09.1943г. за три дні до звільнення.
Згідно зі збереженими документами перші поселенці даного регіону займалися землеробством та скотарством. Єдиним побічним заняттям селян служило чумацтво та перевезення.
У другій половині XVI століття місцевість Бахмутського округу стала заселятися козаками. При в’їзді в с.Кіндратівку з боку Костянтинівки, праворуч, на високому кургані встановлено камінь з написом «Тут у XVIII столітті перебувала сторожова застава».
Згодом, коли заборонили козацтво, сформувалися і землі, що належать йому, розділені на «паланки» (повіти). Місцевість Бахмутського повіту була спірною. З одного боку, на неї претендували донські козаки, з іншого - запорізькі.
Деякі землі цих паланок згодом належали Самарському Пустинно-Миколаївському монастирю.
Місцевість Бахмутського повіту була вигідною і зручною для заселення осілим народом, сприятлива своїм «природним багатствам». Малоросійські князі сюди прибували для звіроловства, рибальства, влаштовували тут зимівлі і залишалися на постійне проживання. Таким чином було закладено основу села Дружківка на Торці.
Річки Кальміус, Вовча, Самара, Торці (Кривий, Казенний, Червоний) раніше були повноводними та глибокими, цілком судноплавними.
Крім водних судноплавних артерій, транспортними були і царські тракти - грунтові дороги по Бахмутського повіту. По ним пролягав шлях і через територію нинішнього Костянтинівського району.
Грамота від 14 жовтня 1704р. Великого Государя, Царя і Великого Князя Петра Олексійовича наказувала будувати на трактах заїжджі двори та поштові станції. При них і виникали поселення для обслуговування постояльців, коней, вирощування і постачання продуктів харчування, виготовлення повсякденних товарів.
У часи царювання Єлизавети Петрівни степи Бахмутського повіту віддавалися сербам і волохам, які прийшли з-за кордону.
Катерина Велика посилено роздавала Бахмутські землі особам військового стану. Земельні ділянки від 500 до 1000 десятин надавалися офіцерам по їх військовим рангах. Так, село Білокузьминівка була заснована в 1785 році на землях, подарованих офіцеру морської служби Кузьмі Єгоровичу Котельникову. А задовго до цього біля підніжжя Білої Гори була «козача сторожка».
Кінець XVIII століття знаменний переселенням німців до Росії, в тому числі і на землі теперішнього Костянтинівського району. Найперші німці-поселенці з'явилися в нашому районі на землях сучасної Кіндратівської сільської ради.
Надалі вони продовжували селитися по всій території району. Німці будували колонії для своїх привезених робітників і для найманих працівників. Крім того, привезли сюди свою культуру, віру, звичаї та порядки. Німецькі сім'ї обслуговувалися нашими місцевими селянами, виконуючи найважчу та брудну роботу.
Продовжувалися роздаватися землі офіцерському складу царської армії. У 1776 році біля Бахмутського угіддя в кількості 6 тисяч десятин були подаровані начальнику Бахмутської заводської соляної контори та коменданту Бахмутської фортеці підполковнику Івану Васильовичу Щабельському, який як дачу заснував слободу Іванівку (Ступки), заселивши її людьми «сімейними і вільними».
З 1675 по 1884гг. проводився опис земель Бахмутського повіту (його географічне положення, межі, річкова система, корисні копалини та ін.). На території Сантуринівської волості в 1830-1850рр. вчені Петербурзької академії наук виявили такі цінні корисні копалини:
- каолін (порцелянова глина, вогнетривка глина, кам'яне вугілля) - Олександро-Шультинські земельні володіння;
- залізну руду - Миколаївські, Дружківські, Олександрівські та Петровські земельні володіння;
- вогнетривку глину видобували в селі Крещенське до 300 вагонів на рік Миколаївським товариством, на землях пана Плещеєва - Предтечинським товариством;
- білий пісок (Микола Федорович Плещеєв, орендар Штерцер) Шультінським товариством (власники Християн Готфлер, Едуард Готман та ін.);
- кам’яне вугілля, яке розроблялося Катеринівським сільським товариством (орендар Адольф Буроу).
В кінці ХІХ - початку ХХ століття були побудовані заводи:
у Віролюбівці - скляний завод Гуткина, в колонії Кіндратівка - вогнетривкої цегли Штульберга, цегляно-черепичний Левіна та Тіссена, газогенераторний млин, 6 парових млинів.
Згідно зі статистичними даними в 1903р. в Сантуринівській волості було 19 населених пунктів, кількість дворів (господарств) - 1983, населення - 14371 (чоловіків - 7131, жінок - 7240). А за відомостями про кількість жителів Бахмутського повіту в 1907р. в Сантурінівській волості проживало корінного населення: чоловіків - 9292; жінок - 9342; обох статей - 19636; переселенців: чоловіків - 17178; жінок - 14786; обох статей - 31954. Всього населення - 50600 осіб.
У довідковій книзі Катеринославської єпархії за 1913 рік є відомості про церкви в Сантуринівській волості. Серед них Георгіївська церква в селі Олександро-Шультине, яка зведена в 1829 році. Число парафіян: чоловічої статі - 827, жіночої - 701. У парафії було 3 земські школи: в селах Шультине, Іванопілля, Предтечине.
 

 Детальніше: 

З глибини століть.Костянтинывська районна рада [Електронний ресурс]  //Фейсбук – Електронні дані. –– Режим доступу: https://www.facebook.com/kost.ray.rada/posts/1089106311250142?__tn__=K-R   , вільний  (дата звернення 10. 01 .2019 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.























Обсудить на форуме