Історико - патріотична година «І подвиг їх великий і священний навіки у серцях збережемо» ( до Дня пам’яті та примирення, присвяченого пам’яті жертв Другої світової) з елементами театралізації за повістю Олени Бездекової «Звали мене Лені» була проведена провідним бібліотекарем ЦМПБ Людмилою Черняєвою (автором вистави) сумісно з учнями 8-В класу Костянтинівського ліцею, членами «Літературосвіт» і вчителем Іриною Петрівною Чернік(постановник вистави). На захід також були запрошені соціальні партнери: місцевий поет, член літературного об’єднання «Дзеркало»Михайло Йосипович Милий, поліцейський інспектор Костянтинівського віділенняполіції Олена Володимирівна Дужак.

  Людмила Вячеславівна розповіла історію Другої Світової війни, про партизанський рух в Україні, про дитячі концтабори та незламність духу дітей, які, проявляючи протест, співали у концтаборах пісні про партизан та українських командирів. Бібліотекар познайомила зі значенням емблемичервоного маку та гаслом «1939 – 1945. Ніколи знову!», продемонструвала відеоматеріал «Україна у Другій Світовій», «Саласпілс», «Перемога».

  Потім розпочалася театралізація . Грати було багато бажаючих. Тому у різних сценках деякі однакові ролі виконували різні учні.

Ведуча Переверзєва Марія. Восьмирічна німецька дівчинка Лені (Валерія Колодіна) на уроці пише твір про свою родину і про те як вона ненавидить слово «війна», за що її сварить німецька вчителька (Олександра Меліка).

  Лені не знає про те, що її до цієї родини забрали з лікарні концтабору, тому , що за наказом фюрера кожна родина мала взяти слов’янську дитину, яка схожа зовні на арійців на виховання. До Лені всі, окрім бабусі, ставляться прохолодно,її не люблять і вона не знає чому. Але одного разу , підслухавши розмову матері (Дарина Безбородова) з німцем дядьком Отто (Іван Чернігін), почула, що на горище є якась її валіза, яку треба викинути. Лені обманом випрошує ключа у брата Рауля (Данило Корепанов), проникає на горище із подружкою Тонею (Владислава Давиденко) і у валізі знаходить докази того,що вона із Чехословаччині. Лені (Валерія Колодіна) таємно йде до американської поліції, у Німеччині (Максим Шепель і Олена Дужак) і розповідає їм свою історію. Поліція знаходить мати Лені і відправляє її на батьківщину, у Чехословаччину. Підходить потяг. До Лені підбігає лагідна жінка, із сльозами на очах вона пригортає до себе Лені і Лені відчуває, що це ЛЮБОВ, вона хоче промовити «мамо», але не може…

На цій зворушливій ноті і закінчується вистава.

  Про своє ставлення до заходу і до цієї нелегкоїтеми розповідає поліцейський інспектор Костянтинівського віділення поліції Олена Володимирівна Дужак, своїм віршем про героїв ділиться місцевий поет, член літературного об’єднання «Дзеркало» Михайло Йосипович Милий. Всі присутні вшановують пам’ять загиблих хвилиною мовчання і фотографуються напам’ять із гаслами:

« Україна- за мир», «Мир – це основа життя», «Діти світу за мир!», «Молодь проти війни».

Провідний бібліотекар ЦМПБ Людмила Черняєва.