,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Жовтень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 
Архів новин сайту
Жовтень 2019 (42)
Вересень 2019 (63)
Серпень 2019 (22)
Липень 2019 (59)
Червень 2019 (48)
Травень 2019 (68)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


«2019 РІК. КОСТЯНТИНІВСЬКОМУ РАЙОНУ – 80 РОКІВ»

 

З одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд.
ІІ частина.
За рішенням уряду навесні 1945р. група молодих колгоспників-тваринників нашого району була направлена до Німеччини для отримання породистої худоби.
Першою трудовою перемогою післявоєнного періоду в Костянтинівському районі стало будівництво чотирирядного корівника в с. Яблунівка. Всі колгоспи та радгоспи потроху відбудовувалися. Звичайно, в першу чергу - житло і школи. За деревоматеріалами їздили в Краснолиманські ліси, цеглу робили в Костянтинівці та в окремих колгоспах.
За 3 перші повоєнні роки встигли освоїти тільки 75% земельних угідь.
Відставали маленькі господарства. Таке як «П'ятирічка» в с. Горбоконовка Марківської сільської ради мало землі всього 450 га, а техніки не було. Відставав колгосп «Червоний прапор» Тарасівської сільської ради, село Червоне. Колгосп ім.Петровського довго «кульгав», там щорічно змінювались по 2-3 голови. Керівництву району доводилося застосовувати різні заходи, щоб поліпшити фінансове становище.
Передовими в ті важкі роки були колгоспи «Шлях до комунізму» с.Олександо-Калинове, ім.Молотова Сталінської сільської ради. Вони вважалися тоді насіннєвими господарствами. Перший - з вирощування зернових рослин для господарств Костянтинівського району; другий - з вирощування насіння кормових культур. Ще село Олександро-Калинове славилося в післявоєнні роки своїми кіньми.
На вивезення зерна в жнива місто давало кожному господарству спеціально обладнані вантажівки. Голова колгоспу «Шлях до комунізму» Семіволос відмовлявся від допомоги городян. Він споряджав колону з бестарок з золотим зерном, запряжених кіньми, прикрашених прапорами, транспарантами, і з музикою доставляв хліб в місто на елеватор.
Хоч і повернулися з війни (правда, не всі) наші хлібороби, все одно не вистачало робочих рук. І керівники господарств приймали рішення: нікого не відпускали з колгоспів, за винятком на відновлення шахт і на навчання.
А тут ще неврожайний 1946 рік, тому 1947 рік був голодним. Навесні 1947р. по балках добре росли гриби-сморчки. Ось дітвора і збирала їх. За тим поколінням числиться гріх перед природою того голодного періоду: забирали яйця з гнізд граків, виливали водою з нір ховрахів, треба ж було чимось харчуватися. Доводилося варити борщі з лободи, кропиви. Всі розуміли, що труднощі тимчасові, що неврожайні роки були і раніше, протягом всієї історії. Уряд вживав заходів, вишукували фінанси і підгодовували дітей в школах, в міських і заводських їдальнях, в польових їдальнях колгоспів.
Будучи директором подхоза «Скляр», Сорокін Абрам Борисович постачав продукти до столової піонерського табору в Вишневому хуторі, де були діти склярів і хліборобів ближніх господарств. Було введено


Обсудить на форуме