28 жовтня – День визволення нацистських загарбників із України. Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки. Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ніхто не забутий!», «Ніщо не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків! 

   Це був кульмінаційний результат ряду наступальних операцій, найбільш значимі з яких: Донбаська - з 13-го серпня по 22-е вересня 1943-го року, Корсунь-Шевченківська операція - з 24-го грудня 1943-го по 17-е лютого 1944 - го року, Львівсько-Сандомирська - з 13-го липня по 29-е серпня 1944-го року і заключна Східно-Карпатська операція, яка була розпочата військами і з’єднаннями радянської армії з 8-го вересня 1944-го року і призвела до остаточного звільнення та вигнання останніх гітлерівських загарбників з території України 28-го жовтня 1944-го року.

    До кінця війни залишалося ще півроку. Будемо пам’ятати! З Днем визволення України!

 24 жовтня 2019 року з відзначення 75-ої річниці визволення України від нацистських загарбників у ЦМПБ відбувся День історичної пам’яті «Лунала дзвінко перемога у ясний той жовтневий день». Чергове засідання членів Бібліо-Art–студії «Мельпомена» (керівник В.В. Шопен, вчитель) перетворилася на театральне дійство «Я повернусь додому, в Україну!», до участі у якому долучилися учні 11-А та 11- Б класів ЗЗСО № 13 (вчитель В. А. Шеховцова) і гості - старший солдат Костянтинівського ОМВК  С. В. Несвіт та члени літературного об’єднання «Дзеркало»: Н.Л. Штанько, М.Й. Милий та А.А. Сущев. 

    Мета бібліотечного заходу: закріпити знання учнів про події Другої світової війни в Україні, вшанувати пам'ять загиблих визволителів, виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників Другої світової війни, прагнення бути патріотом своєї держави.

    Захід було розпочато Гімном України. Учні уважно прослухали вступне слово С. В. Несвіта. 

   Провідний бібліотекар абонементу для юнацтва Людмила Черняєва повідомила про страшні роки нацистської окупації в Україні, про героїчні подвиги солдат та внесок у боротьбу за визволення рідної землі українських письменників і дітей. Музичну паузу було наповнено піснями: «Служи, мій сину, служи», «Я не хочу війни», «Перемога» у виконанні бібліотекаря Євгенії Кулешової. Власні вірші про воєнні роки продекламували члени літературного об’єднання «Дзеркало».

   У театралізації за мотивами повісті З. Бездекової «Звали мене Лені» (постановник – провідний бібліотекар ЦМПБ Людмила Черняєва) прийняли участь учні 11-Б класу: Ліза Новікова (ведуча), Олена Паращенко (пані вчителька). Головна роль Лені дісталася Вероніці Попович, німецької мати Лені – Даші Галяс, дядька Отто – Владу Науменко, військового американця – Владу Половому, бабусі – Ангелині Мешковій, брата Рауля – Олександру Гончарову, подруги Лені Тоні – Ксенії Воробйовій, української мати Лені – Юлії Каплий. Роль військового виконував Сергій Володимирович Несвіт.

  За сюжетом дівчинка Лені проживає у німецькій родині і не може зрозуміти чому і мати і брат так погано ставляться до неї. Потім вона випадково дізнається про свою таємницю і знаходить на горищі валізу із своїми речами з дитинства, а на валізі надпис «Україна. Київ». Лені здогадується, що це не є її справжня родина і таємно прибігає до військової американської комендатури у Німеччині, і благає військових повернути її додому. Три місяці чекає дівчина і ось, нарешті, вона приїздить до України і зустрічає свою матір. І вона відчуває у серці любов, і хоче сказати «мати», але, вирощена серед німців, не може, бо не знає як…

  Учні грали дуже зворушливо і талановито. Нікого із присутніх в залі не залишила байдужим доля сміливої дівчинки, яка змогла повернутися на рідну Україну. 

   Захід було завершено піснею «Ми за мир». Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблих у роки Другої світової війни. 

                                                                      Людмила Черняєва, провідний бібліотекар ЦМПБ