,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Грудень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 
Архів новин сайту
Листопад 2020 (70)
Жовтень 2020 (53)
Вересень 2020 (72)
Серпень 2020 (18)
Липень 2020 (89)
Червень 2020 (106)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


Шануй для себе це ім’я … (82 роки тому народився Василь Стус) #СПИСОКДЛЯПРОЧИТАННЯ

Шануй для себе це ім’я … (82 роки тому народився Василь Стус) #СПИСОКДЛЯПРОЧИТАННЯ

 

Центральна міська публічна бібліотека 
Довідково - інформаційний сектор

 


        

Шануй для себе це ім’я …
(82 роки тому народився Василь Стус)
#СПИСОКДЛЯПРОЧИТАННЯ

Шановні користувачі!

82 роки тому народився Василь Стус.
Поет жив, творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує — Свободу, Незалежність, Право на рідну мову, Історичну пам’ять, Самобутню культуру. Як письменник і громадянин він належить до духовних лідерів Нації, актуальність яких із плином часу не зменшується, а набуває все більшої ваги, бо сьогодні він єднає два віддалені регіони — Поділля й Донеччину, ніби стверджуючи своєю долею ідею соборності України.

Запрошуємо до знайомства.
Читайте українською   у будь-якому форматі !!!
Довідково-інформаційний сектор бібліотеки завжди з Вами!


Василь був наймолодшою четвертою  дитиною в родині. Коли Василю було три роки, батьки перевезли його до міста Сталіно (нині Донецьк).
Василь Стус добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Одразу поїхав до Києва подавати документи на журналістику. Однак йому відмовили, бо виявився «занадто малим» за віком.  На факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно його зарахували без вступних іспитів. Шкільна медаль давала таку пільгу. Самотужки вивчив латину. Добре знав німецьку мову. Читав Гейне в оригіналі. В університеті на заняттях з німецької перекладав без словника. А відповідав завжди виключно українською.
З 1961-го року викладав українську мову в одній зі шкіл Горлівки. Стусу пропонували вступити до партії, що допомогло б йому зробити кар’єру, стати директором школи. Але він відмовився і 1963-го року вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР у Києві. Тут він познайомився із шістдесятниками Іваном Світличним, Михайлиною Коцюбинською та увійшов до Клубу творчої молоді.
4 вересня 1965-го року в Києві мала відбутися прем’єра фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Напередодні цієї події Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді. На показ фільму прийшла столична інтелігенція, серед якої був Василь Стус. «Василь піднявся…крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…», – так згадує той день Іван Дзюба. За цей вчинок Стуса виключили з аспірантури. Після чого поетові довелося працювати на різних роботах чорноробом.
На похороні Алли Горської у грудні 1970-го Василь Стус сказав, що вбивство художниці замовила влада. Стус знав про присутність агентів КГБ під час поховання, які пильно стежили і фіксували усе, що відбувається.
Василь Стус направляв відкриті листи до Спілки письменників та центральних партійних органів, в яких критикував тоталітарну радянську систему, спрямовану на порушення та знищення прав і свобод людини в СРСР. Його поезії друкують у самвидаві або за кордоном. Збірка «Зимові дерева» побачила світ у Брюсселі. 1979-го року увійшов до Української Гельсінської групи. 
Двічі відбував покарання в таборах. У 1976-му році, відбуваючи перше покарання написав відмову від радянського громадянства: «…Бути радянським громадянином – значить бути рабом…». Часто потрапляв до карцеру. Оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з ув’язненими.
Після другого арешту адвокатом Василя Стуса було призначено Віктора Медведчука, який без згоди на те обвинуваченого на судовому засіданні визнав його «провину». Це зафіксовано в «Хронике текущих событий» (Самвидав, Москва. – 1980. – № 58). 
Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. "То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. 
Наприкінці серпня 1985-го року Василя Стуса покарали карцером за те, що він, читаючи книгу в камері обперся рукою об нари. На знак протесту він оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер. Сталося це в таборі біля села Кучино Пермського краю. Дружині заборонили похоронити Стуса в Україні. Лише після завершення терміну ув’язнення, у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах на Батьківщину.
Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 віршами. Василь Стус став лауреатом Міжнародної літературної премії «Amnesty International». 

 


Василь Стус — поет
 
Ще на початку свого творчого шляху поет у передмові «Двоє слів читачеві» до першої друкованої збірки «Зимові дерева» визначив свою життєву позицію — бути Людиною, яка назавжди позбулася ненависті, як скверни. «Поет — це людина. Насамперед, — писав він. — А людина — це, насамперед, добродій». Уже в першому безпосередньому зверненні до читача автор, ніби передбачаючи власну долю, пише про гідну смерть як про одну з необхідних умов моральної досконалості: «Ще — ціную здатність гідно помер¬ти.»
Поет жив Україною, марив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була смислом його життя і відчувалася в кожній поетичній збірці. Чи поет писав про дружину і сина, про себе і свою самоту та німоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, життя чи смерть — завжди і скрізь названа або не названа відчувалася Батьківщина.
Радимо прочитати із фонду бібліотеки:


Стус В Зібрання творів у 12 т т.3.Час творчості[Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-752 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус В Зібрання творів у 12 т т.4. [Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-480 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус В Зібрання творів у 12 т т.5.Палімпсести(Найповніший незавершений корпус) [Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-768 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус  В. Вибрані твори .  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : БАО ,2008.-  352 с
Стус В. Вибране.  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : Донбас,1995.-  208с.  
Стус  В. Вірші (Вступне слово Е.Сверстюк) [Текст] /В.Стус.- К :Просвіта,2005.-  288с.  
 Стус В. Золотокоса красуня: вірші  [Текст] /В.Стус.- К :Слово і час ,1992 .-  48 с
 Стус  В. Листи у вічність .  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : БАО ,2012.-  272 с.                             
Стус В.  Листи до сина [Текст]/В.Стус.-Iвано- Франкiвськ:    Лiлея ТВ,2002.-192с. 
Стус В.Небо: Кручі: Провалля: Вода. [Текст]/В.Стус.-Львів:Вид Старого Лева,2015.-410с.
Стус В. Палімпсест :Вибране [Текст] /В.Стус.- К :Факт ,2000 .-  432 с.
Стус В. Таборовий зошит  :Вибрані твори  [Текст] /В.Стус.- К :Факт ,2008 .-  232 с.
Стус В.  Час творчості /післямова Д Стуса [Текст] /В.Стус.- К :Дніпро ,2005 .-  704 с.
Стус В. Поезія. Біографія письменника. Вірші. Аналіз текстів. Зразки учнівських творів. Посібник для 11 класу. [Текст] /В. Стус.- Харків.: Ранок ,2000 .-  64с .

 



 
Василь Стус – Автопортрет зі свічкою
Тримай над головою свічку,
допоки стомиться рука —
ціле життя. Замало — нічку.
Довкола темінь полохка.
Літають кажани, як кулі.
Нестерпом студиться щока.
Де ви, крилаті? Гулі-гулі!
Як вам — нестерпно — без небес?
Аж очі підвели, поснулі.
О ні, ти не один воскрес!
Як в бодню — пугачеві скрики.
Десь бродить землячок-дантес.
О шанталавий, недорікий,
а чи поцілиш ти мене?
Свіча в задумі — не мигне.
 



 #СПИСОКДЛЯПРОЧИТАННЯ  підготувала провідний бібліограф довідково-інформаційного  сектору  Шпакова Н. М.                           



Обсудить на форуме