Центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
Панас Кочура – письменник із Костянтинівки.
Краєзнавча пам’ятка
Шановні користувачі!
Скільки знаменитих імен таїть в собі історія Костянтинівки. Про деякі ми тільки сьогодні дізнаємося, про інших ще належить дізнатися
До Вашої уваги краєзнавча пам’ятка із серії : «Відомі люди нашого міста».
Сьогодні ми приготували матеріал про письменника, який проживав у нашому місті -Опанаса Кочуру.
Ми завжди в вами: Довідково - інформаційний сектор.
З допису Андрія Новосельського:
"Опанас Федорович Кочура (Кочур) народився 18 липня 1905 року в невеликому місті Кролевець Сумської області, яке відоме своїм художнім ткацтвом. Як письменник дебютував в 1945 році повістю про боротьбу проти німецьких окупантів «Сім'я Сокорін» ( «Українська література» №12). Автор історичних романів «Світлий ранок» (1954) - про визвольну війну під проводом Б. Хмельницького, трилогії «Декабристи» (1960-1972) - «Золота грамота», «Апостоли правди» і «З іскри - полум'я», «Сичі на дзвінниці »(1974),« Початок вічного »- про підпільні гуртки в Україні напередодні революційних подій 1905 року, та інших творів. Важко собі навіть уявити, що всі ці твори написала людина, прикута до ліжка. У 1929 році з ним стався нещасний випадок. Бувши на армійських навчаннях в Батурині (покликаний в армію на два роки раніше і за цей час закінчив артилерійську школу) його кінь спіткнувся, долаючи бар'єр. Вершник і кінь впали на землю. Опанаса Федоровича відправили в госпіталь і по лікуванню демобілізували у званні командира взводу розвідки.
В цей час він і приїхав до нашого міста. Як зазначається в одній з його опублікованих біографій (1970), він до 1934 року працює вантажником, помічником бухгалтера «в Донецькому місті Костянтинівці». Одночасно вчиться на заочному відділенні одного з ленінградських вишів. Але хвороба позбавляє його здатності рухатися. Не допомагають всі зусилля лікарів, майже семирічного стаціонарного лікування в Москві. Відтепер ніяких ілюзій. Він знає, що йому не піднятися з ліжка. У березні 1941 року він повертається до батьків у Кролевець. Тут в дні окупації і почалася його літературна діяльність.
Для того, що б встановити нові подробиці, я звернувся в Кролевецький краєзнавчий музей і мені відповіла головний хранитель Олена Михайлівна Сереженко, серед іншого, повідомивши наступне. «Я особисто горда тим, що мої дитячі роки залишили мені спогади про ті незабутні дні, коли мені особисто доводилося спілкуватися з Опанасом Федоровичем. Мій тато, Сереженко Михайло Гнатович, місцевий краєзнавець, історик на ті часи директор Кролевецької середньої школи №1 був частим гостем в будинку Кочури А.Ф., де проводилися зустрічі з письменником. До цього він залучав і мене. Маю на своєму домашньому архіві кілька рукописних вітальних листівок, надісланих мені особисто письменником ».
Що стосується періоду перебування А.Ф. Кочури в Костянтинівці, то з усього зібраного та опублікованого матеріалу, є всього пару пропозицій. А саме, ще раз підтверджують сам факт - рік і місце: «У тому ж (1929) році він поїхав працювати на Донбас у м Константинівку»; «Він працював у м. Костянтінівці, Сталінської області."
Крім того, в невеликому нарисі про письменника Кролевецької районної дитячої бібліотеки (2015) є відомості, що майбутній письменник приїхав сюди з дружиною до родичів. А також як місце роботи вказується саме хімічний завод.
Таким чином, в історію нашого міста вписано ще одне ім'я, відоме по всій Україні і далеко за її межами. "
Детальніше:
Знаменитый писатель Панас Кочура работал в Константиновке [Електронний ресурс] //Блог Андрея Новосельского. Из истории севера Донецкого края. – Електронні дані. – Режим доступу: http://istoriyseverdonetskiykray.blogspot.com/ , вільний (дата звернення 17. 07.- .2020 р.). – Назва з екрана .-Мова рос.
Творчість
Перша повість «Родина Сокорин» (1945) — про боротьбу українського народу проти німецьких окупантів. Темі колгоспного будівництва присвятив повісті «Окрилені» (1953, у співавторстві), «Вогні юності» (1957). Події народно-визвольної війни 1648—1654 років змалював у романі «Світлий ранок» (1954), "Апостоли правди" (1969), "Сичі на дзвіниці" (1974). В романах «Золота грамота» (1960), «Апостоли правди» (1969), «Із іскри — полум'я» (1972), «Сичі на дзвіниці» (1974) відтворив події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів.
Радимо звернутися до таких джерел:
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
Жадько. В.О. Український Некрополь. Київ.: Веселка , 2005. .- 209с.
Ресурси віддаленого доступу:
Кочура Панас Федорович [Електронний ресурс] //Вікіпедія– Електронні дані. –– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%87%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 , вільний (дата звернення 15. 07.- .2020 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.
Кочура Панас [Електронний ресурс] //Енциклопедія сучасної України – Електронні дані. –– Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=1305 , вільний (дата звернення 15. 07.- .2020 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.